Ухвала суду № 41330667, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/24267/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011

у справі № 2а-2305/10/1070

за позовом Державного підприємства Ірпінського виправного центру № 132

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.03.2009 № 0000812320/2/1173 та № 00008123320/2/1174.

Ірпінська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на обставини, з яких податковий орган виходив при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ірпінською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: з 01.07.2005 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт від 26.09.2008 № 1943/23 2/08680224.

Вказаним актом перевірки від 26.09.2008 № 1943/23 2/08680224 зафіксовано порушення:

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР щодо заниження податку на додану вартість за операціями з надання послуг виробничого характеру та зберігання товарно-матеріальних цінностей, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.03.2009 № 0000822320/2/1174 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 202399,62 грн., в тому числі: 134933,08 грн. основного платежу та 67466,54 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334-94-ВР щодо невключення до складу валового доходу орендних платежів у сумі 714351,6 грн. за надані в оренду виробничі приміщення державної власності, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.03.2009 № 0000822320/2/1173 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 267882,12 грн., в тому числі: 178588,08 грн. основного платежу та 89294,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування своєї позиції податковий орган вказує на те, що позивач повинен був отримати у періоді, що перевірявся, доход від операцій щодо надання послуг виробничого характеру та щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей більший, ніж було ним задекларовано, у зв'язку з тим, що такі операції фактично є договорами оренди державного майна. На думку контролюючого органу, позивачем не включено до складу валових доходів та не оподатковано орендні платежі за вказаними договорами оренди державного майна в сумі 714351,6 грн. Зазначену суму відповідачем обчислено виходячи з висновку Регіонального відділення Фонду державного майна України від 01.09.2008 № 14-15-1383 за аналізом здачі в оренду аналогічних об'єктів, а також з врахуванням строку надання послуг та розміру виробничих приміщень (12,78 грн. х 1552,67 кв.м. х 36 міс. = 714351,6 грн.).

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності з боку позивача порушень п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334-94-ВР, з огляду на таке.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 N 334/94-ВР валовий доход є загальною сумою доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону встановлено, що валовий доход платника податку включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР операції з поставки послуг є об'єктом оподаткування.

Таким чином, при здійсненні операцій з продажу послуг платник повинен оподатковувати вартість таких послуг і включати отриманий від них доход до складу валового доходу.

Як вбачається зі встановлених судами обставин, у періоді, який перевірявся, позивачем укладено договори про надання послуг виробничого характеру та щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей, які на думку податкового органу, є договорами оренди державного майна.

Висновки відповідача про те, що позивач повинен був отримати за вказаними операціями доход в сумі 714351,6 грн. ґрунтується на припущеннях, оскільки вказані обставини не підтверджені належними доказами, зокрема первинними розрахунковими документами.

Крім того, податковим органом не надано судам попередніх інстанцій, окрім акту перевірки, доказів тому, що задекларована позивачем сума за операціями з надання послуг не відповідає фактично отриманій сумі.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 17.03.2009 № 0000822320/2/1173 та № 0000822320/2/1174.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун