Ухвала суду № 41330671, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/24314/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011

у справі № 2-а-6281/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелькарт»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 12.02.2010 № 0001482304/8630 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 776,26 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

ДПІ в м. Суми подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Посилається на порушення судами норм матеріального права: ст.ст. 216, 217, 238, 250 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 86, ст. 138, 159, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для застосування до позивача за рішенням від 12.02.2010 № 0001482304/8630 відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР (далі - Закону № 98/96-ВР) штрафних (фінансових) санкцій в сумі 776,26 грн. слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 01.02.2010 № 607/2312/35068408/5, про порушення вимог ч. 1 ст. 3 Закону № 98/96-ВР, що полягало в здійсненні підприємницької діяльності без торгового патенту.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування рішення від 12.02.2010 № 0001482304/8630, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем пропущено встановлений ст. 250 Господарського кодексу України річний строк для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на те, що дія ст. 250 Господарського кодексу України не поширюється на порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 № 98/96-ВР.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач в касаційній скарзі.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Штрафні санкції, передбачені ст. 8 Закону № 98/96-ВР, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій були встановлені ст. 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог ст. 3 Закону № 98/96-ВР, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених ст. 250 Господарського кодексу України строків виключало застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи встановлені судами обставини щодо вчинення позивачем порушень ч. 1 ст. 3 Закону № 98/96-ВР у червні-липні 2007 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі рішення від 12.02.2010 № 0001482304/8630 податковим органом здійснено з порушенням річного строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, з огляду на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун