Ухвала суду № 41330096, 29.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 р.Справа № 820/12680/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Останіна К. Ю.,

представника відповідача - Суботи Т. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2014р. по справі № 820/12680/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

04.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення №0002082201 від 26.06.2014 р. та № 0002092201 від 26.06.2014 р., винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 01.09.2014 року позовні вимоги задовольнив. Скасував податкові повідомлення - рішення №0002082201 від 26.06.2014 р. та № 0002092201 від 26.06.2014 р., винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. Стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" (код ЄДРПОУ 37365857) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487.20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено положення п. 198.2, п. 98.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 05.06.2014 р. №1148 та згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу Українипроведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТК ФІОНА» за період з 01.12.2012 р. по 31.01.2014 р. та покупцям даних товарів, робіт, послуг, за результатами якої складено акт від 18.06.2014 р. №2453/20-30-22-01/37365857 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації":

- неможливості реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, ст.203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у акті перевірки постачальниками;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту на суму 190000,0 грн., в тому числі:

за грудень 2013 року на суму ПДВ 133000,0 грн.;

за січень 2014 року на суму ПДВ 57000,0 грн.;

- п.138.1, п.138.2, п.138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), що призвело до витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 126350,0 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки №2453/20-30-22-01/37365857 відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0002082201 від 26.06.2014 р., яким ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 157937,50 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 126350,0 грн., штрафні санкції у розмірі 31587,50 грн.;

- № 0002092201 від 26.06.2014 р., яким ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 237500,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 190000,0 грн., штрафні санкції у розмірі 47500,0 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТК ФІОНА». Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" (в якості Замовника) та ТОВ «ТК ФІОНА» (в якості Виконавця) укладено договір про надання послуг № 01-10-13 від 01.10.2013 року

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абз. 1-2 п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В п 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України зазначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарської операції, що була проведена в межах правочину між ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" та ТОВ «ТК ФІОНА», позивачем подані до суду первинні документи, які були складені при виконанні цього правочину, а саме:

акти надання послуг за грудень 2013 року № ОУ-01-10/13-28 від 02.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-29 від 03.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-30 від 05.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-31 від 06.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-32 від 09.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-33 від 11.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-34 від 13.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-35 від 16.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-36 від 18.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-37 від 19.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-38 від 20.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-39 від 23.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-40 від 26.12.2013 р., № ОУ-01-10/13-41 від 27.12.2013 р.;

акти надання послуг за січень 2014 р. № ОУ-01-10/13-42 від 08.01.2014 р., № ОУ-01-10/13-43 від 09.01.2014 р., № ОУ-01-10/13-44 від 10.01.2014 р., № ОУ-01-10/13-45 від 13.01.2014 р., № ОУ-01-10/13-46 від 14.01.2014 р., № ОУ-01-10/13-47 від 15.01.2014 р.

В межах даного правочину ТОВ «ТК ФІОНА» виписало ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" податкові накладні за грудень 2013 р. № 4 від 02.12.2013 р., № 32 від 03.12.2013 р., № 50 від 05.12.2013 р., № 115 від 06.12.2013 р., № 161 від 09.12.2013 р., № 335 від 11.12.2013 р., № 363 від 13.12.2013 р., № 382 від 16.12.2013 р., № 413 від 18.12.2013 р., № 435 від 19.12.2013 р., № 458 від 20.12.2013 р., № 486 від 23.12.2013 р., № 561 від 26.12.2013 р., № 587 від 27.12.2013 р. та податкові накладні за січень 2014 р. № 9 від 08.01.2014 р., № 23 від 09.01.2014 р., №32 від 10.01.2014 р., №49 від 13.01.2014 р., № 176 від 14.01.2014 р., № 184 від 15.01.2014 р.

Також в матеріалах справи також містяться рахунки №01-10/13-28 від 02.12.2013 р., №01-10/13-29 від 03.12.2013 р., №01-10/13-30 від 05.12.2013 р., №01-10/13-31 від 06.12.2013 р., №01-10/13-32 від 09.12.2013 р., №01-10/13-33 від 11.12.2013 р., № 01-10/13-34 від 13.12.2013 р., № 01-10/13-35 від 16.12.2013 р., №01-10/13-36 від 18.12.2013 р., №01-10/13-37 від 19.12.2013 р., №01-10/13-38 від 20.12.2013 р., № 01-10/13-39 від 23.12.2013 р., №01-10/13-40 від 26.12.2013 р., №01-10/13-41 від 27.12.2013 р., №01-10/13-42 від 08.01.2014 р., №01-10/13-43 від 09.01.2014 р., №01-10/13-44 від 10.01.2014 р., №01-10/13-45 від 13.01.2014 р., № 01-10/13-46 від 14.01.2014 р., № 01-10/13-47 від 15.01.2014 р., №01-10/13-48 від 16.01.2014 р., №01-10/13-49 від 17.01.2014 р., №01-10/13-51 від 21.01.2014 р., №01-10/13-52 від 22.01.2014 р.№01-10/13-53 від 23.01.2014 р.

На підтвердження повної сплати за вказаним правочином позивачем долучені до матеріалів справи платіжні доручення: №1377 від 16.12.2013 р., №1375 від 16.12.2013 р., №1378 від 16.12.2013 р., №1376 від 16.12.2013 р., №1392 від 26.12.2013 р., №1393 від 26.12.2013 р., №1395 від 26.12.2013 р., №1397 від 26.12.2013 р., №1396 від 26.12.2013 р., №1398 від 26.12.2013 р., №1394 від 26.12.2013 р., №1399 від 26.12.2013 р., №1410 від 08.01.2014 р., №1409 від 08.01.2014 р., №1451 від 27.01.2014 р., №1452 від 27.01.2014 р., №1448 від 27.01.2014 р., №1449 від 27.01.2014 р., №1447 від 27.01.2014 р., №1454 від 27.01.2014 р., №1453 від 27.01.2014 р., №1450 від 27.01.2014 р., №1456 від 27.01.2014 р., №1455 від 27.01.2014 р., №1461 від 29.01.2014 р., №1460 від 29.01.2014 р.

Як встановлено судом першої інстанції, фактично ТОВ «ТК ФІОНА» надавало позивачу готовий пакет документації, який відповідає вимогам ДСТУ 3413-96 для подальшої сертифікації продукції, що підтверджується долученими до матеріалів справи свідоцтвами про призначення органу з сертифікації в системі УкрСЕПРО, свідоцтвами про уповноваження органу з сертифікації в системі УкрСЕПРО, актами прийому - передачі документів до актів виконаних робіт, сертифікатами відповідності, заявками про проведення сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО, анкетами, рішеннями за заявками про проведення сертифікації продукції, розпорядженнями, висновками за результатами аналізу документації, актами ідентифікації, висновками про можливість видачі сертифіката відповідності, програмою, актом пломбування за зберігання зразка-свідка продукції за заявками, ліцензійними угодами, протоколами випробувань, атестатами акредитації.

Враховуючи вищезазначені положення, колегія суддів вважає, що господарські відносини ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" з ТОВ «ТК ФІОНА» грунтувалися на підставі договірних відносин з надання послуг, підтвердженням реальності яких є податкові накладні, акти надання послуг, платіжні доручення.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК ФІОНА» підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки акту перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що судження податкового органу про правомірність винесення податкових повідомлень-рішень №0002082201 від 26.06.2014 р. та № 0002092201 від 26.06.2014 р., не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2014р. по справі № 820/12680/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 03.11.2014 р.