Ухвала суду № 41330099, 31.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2014 р.Справа № 820/15338/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Загребельного Р. В.,

представника відповідача - Піскун О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014р. по справі № 820/15338/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоарт"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

22.08.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоарт" (ТОВ "Автоарт") звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 27.05.2014 року № 3220302203 про збільшення ТОВ "Автоарт" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 757500, 00 грн., в тому числі 505000, 00 грн. за основним платежем та 252500, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 23.09.2014 року позовні вимоги задовольнив. Скасував податкове повідомлення - рішення від 27.05.2014 року № 3220302203 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоарт" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 757500, 00 грн. (сімсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот гривень), в тому числі 505000, 00 грн. (п'ятсот п'ять тисяч гривень) за основним платежем та 252500, 00 грн. (двісті п'ятдесят дві тисячі п'ятсот гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме судом першої інстанції не взято до уваги положення п. 78.1 ст.78, ст.44 Податкового кодексу України, а також те, що документи надані позивачем лише до судового розгляду викликають великі сумніви щодо дати їх скаладання та походження.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, з 15.04.2014 року по 22.04.2014 року посадовими особами ДПІ була проведена перевірка ТОВ "Автоарт»", за результатами якої було складено акт перевірки № 1575/20-30-22-03/33410369 від 28.04.2014 року «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ "Автоарт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині господарських відносин з ТОВ «Бізнес-Тайм» за січень 2014 року та ТОВ «НТЦ «Айріс» за січень 2014 року» (а.с. 12-24 т.1).

За наслідками перевірки, згідно висновків акта було встановлено з боку позивача порушення ст. 44, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Автоарт» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 505000, 00 грн. за січень 2014 року.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення - рішення від 27.05.2014 року № 3220302203 про збільшення ТОВ "Автоарт" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 757500, 00 грн., в тому числі 505000, 00 грн. за основним платежем та 252500, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)(а.с. 25 т.1).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акт перевірки іншого податкового органу, який не є первинним документом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Авторат" у перевіряємому податковим органом періоді мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Науково-Технічний центр «Айріс". ТОВ «Автоарт» відповідно до дилерського договору від 20.12.2012 року, укладеного між ТОВ «Автоарт» та ПІІ «Тойота - Україна» є офіційним дилером на території України по реалізації та обслуговуванню автомобілів марки «Тойота».

Також з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Автоарт" (замовник) та ТОВ "Науково-Технічний центр «Айріс" (постачальник), був укладений договір № 01/01-14 від 08.01.2014 року поставки поліграфічної продукції, предметом якого, згідно п. 1. 1. є те, що в порядку та на умовах, визначених цим договором замовник замовляє, а постачальник зобов'язався поставити поліграфічну продукцію, а саме - буклети модельного ряду автомобілів марки «Тойота». Сума договору становить 3030000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 20% 505000, 00 грн. (а.с. 37-39 т.1).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, факт реального здійснення господарських операцій за вищезазначеним договором підтверджується копіями: видаткової накладної № АС - 0000013 від 31.01.2014 р., податкової накладної № 131001 від 31.01.2014 р., платіжного доручення № 1568 від 22.07.2014 р., подорожнього листа службового легкового автомобіля № 12318 від 31.01.2014 р., свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АХС№ 019245, довіреності № 60 від 31.01.2014 р., (а.с. 40-46 т.1), наказу № 1/К-17 від 01.04.2010 про прийняття на роботу водія (а.с. 10 т. 4), штатного розкладу (а.с. 74-75 т. 2), реєстром довіреностей за 31.01.14 р. (а.с. 38 т.4), буклетів товарного ряду автомобілів марки «Тойота» (а.с. 61 - 250 т. 1, а.с. 1-73 т. 2).

Отриманий товар був оприбуткований позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 209 «Інші матеріали» (а.с. 39-40 т. 4).

Крім того, судовим розглядом встановлено, що суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою від ТОВ «НТЦ «Айріс» позивачем було включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень 2014 року (а.с. 17 т.1, а.с. 33-37 т. 4).

Разом з тим, як встановлено в акті Індустріальної ОДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НТЦ» Айріс» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2014 року» № 181/20-36-22-02-07/38880197 від 31.03.2014 р., суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Автоарт» ТОВ «НТЦ» Айріс» віднесло до сум податкових зобов'язань січня місяця 2014 року (а.с. 48- 86 т. 4).

Подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується копіями актів списання, які підтверджують видачу буклетів зі складу в зону автосалону для розповсюдження між клієнтами (а.с. 47 - 53а т. 1), а в свою чергу таке розповсюдження збільшило обсяг проданих автомобілів, що підтверджується копіями укладених договорів купівлі-продажу, видаткових накладних та актів приймання - передачі в лютому - червні 2014 року (а.с. 76 - 250 т. 2, а.с. 1-222 т. 3).

Враховуючи вищезазначені положення, колегія суддів вважає, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «НТЦ «Айріс» підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає що надані позивачем первинні документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, а висновки акту перевірки № 1575/20-30-22-03/33410369 від 28.04.2014 року про порушення ТОВ "Автоарт" ст. 44, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що договори були складені з метою їх реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014р. по справі № 820/15338/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 05.11.2014 р.