Ухвала суду № 41329738, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8415/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.14р. у справі №826/8415/14 за позовом Приватного підприємства «Ніда+» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.02.14р. №0000732210 та №00000722210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.14р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарська операція позивача з його контрагентом не мала товарного (реального) характеру, а відтак формування позивачем податкового обліку за насідками такої операції є протиправним.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Айсіпі» за період діяльності з 01.06.12р. по 30.06.12р., за результатами якої складено акт від 15.01.14р. №93/26-51-22-01/37018170.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 10.02.14р.:

№0000732210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 39 583,75 грн., в т.ч. основний платіж - 31 667 грн., штрафні (фінансові) санкції - 7 916,75 грн.;

№0000722210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибутку на суму 41 562,50 грн., в т.ч. основний платіж - 33 250 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8 312,50 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: ст.134, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Такий висновок ґрунтується на тому, що згідно висновку акта ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів від 03.06.2013 №1726/2240/38123927 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айсіпі» встановлено, що у Товариства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, неможливість реального здійснення контрагентами-постачальниками господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг.

Також податковий орган вказав на те, що згідно пояснень директора ТОВ «Айсіпі» ОСОБА_2, останній не має ніякого відношення до діяльності підприємства та не знає чим воно займається. Господарською діяльністю ТОВ «Айсіпі» не займався, документів фінансових та бухгалтерської звітності не підписував.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі податкових та видаткових накладних, та інших документів бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Айсіпі» було укладено договір про надання поліграфічних послуг від 01.06.12р. №01/06-12, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання підготувати до друку і надрукувати таку поліграфічну продукцію та виконати доставку замовлення до офісу замовника, назва, кількість та формат поліграфічної продукції наведено у специфікації до договору (а.с.16).

Також між сторонами укладено договір від 01.06.12 №02/06-12, за умовами якого ТОВ «Айсіпі» зобов'язується розповсюдити рекламно-інформаційну продукції.

На підтвердження факту придбання послуг матеріали справи містять акти здачі-приймання робіт, податкові та видаткові накладні, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Також матеріали справи містять прайс-лист з зображенням поліграфічних об'єктів та брошуру з товарами.

Оплата вартості послуг здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Айсіпі».

На момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Айсіпі» був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Покликання податкового органу на акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів від 03.06.2013 №1726/2240/38123927 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айсіпі» - не заслуговують на увагу з огляду на те, що звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались.

На думку колегії суддів, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Покликання податкового органу на письмові пояснення засновника, директора ТОВ «Айсіпі» ОСОБА_2 щодо непричетності його до господарської діяльності Товариства - не обґрунтовані, оскільки не підтверджені ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, тобто матеріали справи не містять цих пояснень з тим, що встановити джерело походження таких пояснень та індетифікувати ким вони надані, відібрані, яким шляхом тощо.

При цьому, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.14р. у справі №826/8415/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.14р. у справі №826/8415/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 06.11.14р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.