Ухвала суду № 41329736, 06.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4722/14 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року адміністративний позов ТОВ «Фоззі-Фуд» - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України про коригування митної вартості товарів: № 100270004/2014/000023/2 від 04 лютого 2014 року, № 100270004/2014/000041/2 від 21 лютого 2014 року, № 100270004/2014/000050/2 від 02 квітня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12 серпня 2013 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та юридичною особою Компанія «Nowaco A/S», Данія (продавець) укладено контракт № 343, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє продукцію в асортименті, кількості, за цінами, відповідно до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту. Ціни на товар встановлюються в інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, розходи з митного оформлення вантажу у країні покупця. Загальна сума контракту становить 1 800 000, 00 доларів США. Усі ціни за даним контрактом, а також умови поставок за умовами CIF Одеса/Іллічівськ, Україна, відповідно до Incoterms, 2010. Місце доставки товару - митний пост Київ Західний, м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4. Платежі за товар здійснюються шляхом грошового переказу у доларах США на банківський рахунок продавця через 60 календарних днів з дати виписки коносаменту.

На підставі зазначеного контракту позивачем імпортований товар: риба свіжоморожена морська хек (Argentinean seafrozen Hake H&G&T/Merluccius hubbsi) торгівельної марки Pescargen S.A., виробник Pescargen S.A., країна виробництва Аргентина (AR), код УКТЗЕД 0303661200, та риба свіжоморожена морська нототенія (Seafrozen Nototenia) торгівельної марки Pesquerias Nores Marin, виробник Pesquerias Nores Marin, S.L., країна виробництва Іспанія, код УКТЗЕД 0303899000, відповідно до інвойсів:

1) № 564975 (S-061770) від 13 грудня 2013 року щодо товару риба свіжоморожена морська хек кількістю 27,9566 тон ціною 1, 95 дол. США/кг на суму 54 515, 37 дол. США;

2) № 564977 (S-061773) від 13 грудня 2013 року щодо товару риба свіжоморожена морська хек кількістю 27, 95 тон ціною 1, 95 дол. США/кг на суму 54 512, 25 дол. США;

3) № 565459 (S-061770) від 03 січня 2014 року щодо товару риба свіжоморожена морська хек кількістю 27, 977 тон ціною 1, 95 дол. США/кг на суму 54 555, 55 дол. США;

3) № 566146 (S-062399) від 01 лютого 2014 року щодо товару риба свіжоморожена морська нототенія кількістю 28, 4 тони ціною 1, 77 дол. США/кг на суму 50 268, 00 дол. США;

4) № 566147 (S-062413) від 01 лютого 2014 року щодо товару риба свіжоморожена морська нототенія кількістю 28, 485 тони ціною 1, 75 дол. США/кг на суму 50 268, 00 дол. США.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов зазначеного зовнішньоекономічного контракту, позивачем до Митного органу подані наступні митні декларації (далі - МД):

1) відповідно до інвойсів № 564975 (S-061770) від 13 грудня 2013 року та № 564977 (S-061773) від 13 грудня 2013 року - № 100270004/2014/339217 від 04 лютого 2014 року;

2) відповідно до інвойсу № 565459 (S-061770) від 03 січня 2014 року - № 100270004/2014/339491 від 21 лютого 2014 року;

3) відповідно до інвойсів № 566146 (S-062399) від 01 лютого 2014 року та № 566147 (S-062413) від 01 лютого 2014 року - № 100270004/2014/339943 від 04 квітня 2014 року.

Так, до МД № 100270004/2014/339217 від 04 лютого 2014 року позивачем подані копії: контракту № 343 від 12 серпня 2013 року, міжнародної транспортної накладної (СМR), інвойсів № 564975 (S-061770) від 13 грудня 2013 року та № 564977 (S-061773) від 13 грудня 2013 року, пакувальних листів від 13 грудня 2013 року.

Аналогічні пакети документів були подані до МД № 100270004/2014/339491 від 21 лютого 2014 року та № 100270004/2014/339943 від 04 квітня 2014 року.

Митним органом проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митними деклараціями та повідомлено позивача в електронному вигляді про необхідність подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг із виконанням умов договору (угоди, контракту); договір із третіми особами, пов'язаний з виконанням договору про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платежі та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Позивач листом № 178 від 04 квітня 2014 року надало додаткові документи, а саме: копії прайс-листів компанії «Nowaco A/S» та комерційних пропозицій компанії «Nowaco A/S», а також повідомило про неможливість надання на той момент інших документів.

За результатами опрацювання зазначених митних декларацій Митним органом сформовано картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, якими скориговано митну вартість імпортованого товариством товару, а саме:

- № 100270004/2014/000023/2 від 04 лютого 2014 року, відповідно до якого заявлена митна вартість товару (риба свіжоморожена морська хек) становила 1, 95 дол. США/кг, після коригування - 2, 80 дол. США/кг. Графа 33 рішення не заповнена.

- № 100270004/2014/000041/2 від 21 лютого 2014 року, відповідно до якого заявлена митна вартість товару (риба свіжоморожена морська хек) становила 1, 95 дол. США/кг, після коригування - 2, 80 дол. США/кг. Підстава для коригування відповідно до графи 33 рішення: у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності); наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; декларантом не надано додаткові документи згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

- № 100270004/2014/000050/2 від 02 квітня 2014 року, відповідно до якого заявлена митна вартість товару (риба свіжоморожена морська нототенія) становила 1, 76 дол. США/кг, після коригування - 1, 83 дол. США/кг. Підстава для коригування відповідно до графи 33 рішення: митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів; невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; факти, які вплинули на коригування - використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Відповідно до оскаржуваних рішень митна вартість товарів визначалася відповідачем за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних митним органом вартостях.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання позивачем подані нові митні декларації, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному відповідачем.

Листом № УРБ 10/14-1855 від 23 квітня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання митної вартості товарів, оформлених за МД № 100270004/2014/339217 від 04 лютого 2014 року і № 100270004/2014/339491 від 21 лютого 2014 року, та скасування рішень про коригування митної вартості № 100270004/2014/000023/2 від 04 лютого 2014 року і № 100270004/2014/000041/2 від 21 лютого 02014 року, до якої додав копії виписок з бухгалтерської документації від 18 квітня 2014 року, платіжних доручень, листа постачальника щодо неможливості надання експортної декларації від 10 квітня 2014 року.

Між тим, листом № 5571/1/26-70-63-02 від 07 травня 2014 року відповідач відмовив позивачу в перегляді оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 9 Конституції України - чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно до п. 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до п. 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Частиною 1 ст. 246 МК України - метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України - митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно до ч. 1 ст. 257 МК України - декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України - митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України - перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2, 4 ст. 52 МК України - декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України - визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 58 МК України - метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України - у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ст. 57 МК України - забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Тобто, Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно до ч. ч. 2, 4 та 5 ст. 54 МК України - митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України - прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом - за ціною договору в основу розрахунку якої було покладено ціну інвойсу.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем не вказано, яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Більш того, рішення про коригування митної вартості № 100270004/2014/000023/2 від 04 лютого 2014 року не містить відомостей про підстави його винесення та застосування резервного методу визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Такі дії відповідача є прямим порушенням ч. 7 ст. 54 МК України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Щодо зазначеного в оскаржуваних рішеннях неподання додаткових документів, судом встановлено, що у всіх випадках позивачем під час митного оформлення не подало лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення. Крім того, судом встановлено, що товариством у межах встановленого Митним кодексом України 80-денного строку на виконання вимог відповідача по вищезазначеним митним деклараціям надані витребувані митним органом додаткові документи, в тому числі копії виписок з бухгалтерської документації, платіжних доручень про оплату товарів, які можливо ідентифікувати з оцінюваними товарами за номерами інвойсів, виписок по особовому рахунку товариства, які підтверджують оплату ним товару відповідно до умов вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту.

Частиною 2 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Враховуючи вищевикладене, відповідач не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодного доказу, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Як встановлено судом, митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у ч. 2 ст. 53 МК України.

Отже, Декларантом для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

У спірних рішеннях відсутні зазначення будь-яких розбіжностей у поданих до митного оформлення додаткових документах для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не визначено які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у митного органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Згідно до ч. 3 ст. 54 МК України - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України - у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, відповідачем при невизнанні митної вартості, заявленої товариством, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, необґрунтовано із посиланням на надані декларантом документи, причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, а тому митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Відповідно до ч. 1 ст. 452 МК України - інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Враховуючи наявні у матеріалах справи відомості Державної служби статистики України (http://ukrstat.gov.ua/) середня вартість імпорту товарів за кодом УКТЗЕД 303661200 з Аргентини за січень-травень 2014 року складає 2, 2455 дол. США/кг., а товару за кодом 303899000 з Іспанії за січень-травень 2014 року складає 1, 7108 дол. США/кг.

Як було зазначено вище, заявлена позивачем митна вартість товару за кодом УКТЗЕД 303661200 (хек) становила 1, 95 дол. США/кг, а відповідачем визначена митна вартість товару на рівні 2, 80 дол. США.

В свою чергу, митну вартість товару за кодом УКТЗЕД 303899000 (нототенія) позивачем визначено на рівні 1, 76 дол. США/кг, а відповідачем митна вартість визначена на рівні 1, 83 дол. США/кг.

Отже, визначена відповідачем митна вартість товарів перевищує середню вартість імпорту цього товару в Україну у період прийняття оскаржуваних рішень.

Поряд із цим, з аналізу витягів з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби з 02 січня 2014 року по 02 квітня 2014 року митна вартість товару на умовах поставки CIF за кодом УКТЗЕД 303661200 з Аргентини та кодом 303899000 з Іспанії, вбачається, що визначена Митним органом митна вартість приблизно дорівнює середньої задекларованої імпортерами вартості товару за УКТЗЕД 303899000 (нототенія), тоді як митна вартість, визначена Митним органом, значно перевищує середню вартість товару за кодом УКТЗЕД 303661200 (хек), а саме визначено на рівні 2, 8 дол. США/кг, тоді як середньою вартістю імпорту за вказаний період є 1, 95 дол. США/кг.

Таким чином, середня вартість імпорту аналогічних/подібних товарів цих самих країн походження є нижчою за визначену митним органом і дорівнює або нижче вартості, заявленої Товариством, на підставі чого суд прийшов до висновку про наявність у митного органу можливості застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте відповідач цього не зробив, застосувавши метод 2ґ (резервний).

Отже, відповідачем не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, крім резервного.

Поряд із вищевказаним колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Між тим, використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічна вимога міститься у ст. 64 МК України, яка визначає правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, ч. 2 та п. 7 ч. 3 якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Водночас, відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано раніше визнану (визначену) митну вартість, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм Митного кодексу України.

Разом з тим, суд вважає, що відповідач, застосувавши 6 (резервний) метод визначення митної вартості, не надав будь-яких фактичних даних щодо застосування попередніх 2-5 методів визначення митної вартості, зокрема, не навів жодних відповідних аргументів.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено неможливість застосування методів 1-5 та безпідставно визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 МК України - митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Отже, з аналізу положень п. 2 та п. 6 ст. 64 МК України вбачається, що резервний метод не може бути визначений за мінімальною чи максимальною митною вартістю, тоді як із двох альтернативних вартостей береться менша.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем визначено в спірних рішеннях, що митним органом проведено з декларантом процедуру митних консультацій.

Однак, суд не може погодитися з тим, що відповідачем належним чином проведено процедуру митних консультацій з огляду на наступне.

Так, митне оформлення товарів здійснювалося шляхом електронного декларування. При цьому, як вбачається з наданих позивачем документів, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів не надходило. Рішення не містить жодної відмітки позивача щодо проведених з ним консультацій. Також в графі 33 рішення не зафіксовані результати проведеної перевірки, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів.

Крім того, в рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

Згідно до правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

А тому, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи та виніс обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Літвіна Н.М.

Судді: Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 06 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.