Рішення № 4130994, 14.03.2008, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №2-91

2008 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2008 року смт.Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Моніча Б.С

при секретарі: Юрченко Т.Р.

з участю позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Черняхові справу за позовом

ОСОБА_1 до ДП Черняхівський комбінат хлібопродуктів ДАК «Хліб України» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.07 позивач звернувся до суду із позовом, в якому вказав, що працював у відповідача водієм з 10.01.06 по 01.06.07. З роботи звільнився за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. На момент звільнення заборгованість по зарплаті становила 6241,09 грн., що стверджується відповідною довідкою.

Згідно ст.116 КЗпП України підприємство зобов'язане виплатити працівнику всі зароблені ним кошти в день звільнення. В порушення вищезазначеної статті відповідач з ним розрахунок при звільненні не провів посилаючись на відсутність коштів. По даний час він не отримав належних йому коштів.

Зважаючи на викладене, просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 6241,09 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Представник відповідача в попереднє судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду. Пізніше відповідач не з'явився і в судове засідання на судовий розгляд, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. За таких обставин позивач просив провести заочний розгляд справи і вирішити справу за наявних в ній доказів, про що судом постановлена ухвала.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та з'ясувавши всі обставини справи на підставі наявних у ній доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення в повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю і право на своєчасне одержання винагороди за неї захищається законом. Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95ВР визначено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Статтею 24 цього ж закону визначено строки виплати заробітної плати, яка виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, і що своєчасність та обсяги її виплати не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів і їх черговості. Аналогічні положення містить ст. 115 КЗпП України. Стаття 110 КЗпП України, крім того, зобов'язує власника підприємства регулярно повідомляти працівника про розміри його заробітної плати.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. В разі спору з про розмір сум належних працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган мають виплатити у вказаний вище строк не оспорювану суму.

З поданої позивачем позовної заяви, довідки про суму заборгованості з заробітної плати вбачається, що спору між сторонами щодо належної до виплати суми не було (а.с.1-3), а тому відповідач мав виплатити всі належні ОСОБА_1 кошти в день його звільнення. З трудової книжки позивача (а.с.5-6) вбачається, що у відповідача він працював з 10.01.06 по 01.06.07, а тому розрахунок мав бути проведений 01.06.07.

Стаття 117 КЗпП України встановлює відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні і вказує, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у Постанові №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У суду відсутні будь-яких докази про наявність будь-яких поважних причин для невиплати зарплати позивачу у встановлені законом строки.

Відповідно до ст.11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданими відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається правами на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст.60, ч.3 ст.27 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази мають бути надані або про них має бути повідомлено суд до або під час попереднього судового засідання.

Частиною 213 ЦПК України визначено, що законним і обґрунтованим є рішення суду, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки відповідачем не доведено в суді наявності у нього поважних причин для не проведення розрахунку з позивачем у встановлені законом строки, суд приходить до стійкого внутрішнього переконання, що затримка розрахунку при звільненні сталася саме з його вини.

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача і заборгованість з заробітної плати, і середній заробіток за час затримки розрахунку по день постановления рішення.

Визначаючи суму компенсації за затримку розрахунку при звільнені, суд виходить з таких розрахунків: сума середньоденної заробітної плати судом визначається за останні два повних місяці роботи позивачки: з 01.04.07 по 31.05.07.

Як вбачається із поданої позивачем довідки за вказаний період позивачу нараховано заробітної плати: в квітні 2007 року - 774,96 грн., в травні - 959,68 грн. Тобто, загальна сума зарплати становила 1734,64 грн. Середньоденну зарплату суд визначає відповідно «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №100 від 08.02.1995 року, діленням зарплати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи робочі дні на число відпрацьованих робочих днів: квітень 2007 року - 30-10=20, травень 2007 року - 31-12=19, разом 39 робочих днів. Середньоденна зарплата складає: 1734,64/39=44,477=44,48. При визначенні кількості робочих днів суд враховує положення ст.73 КЗпП України та лист Мінпраці та соціальної політики №6540/0/14-06/13 від 09.10.06.

Кількість робочих днів за час затримки розрахунку (з 02.06.07 по 14.03.08) з урахуванням святкових та неробочих днів визначених ст.73 КЗпП України, листа Мінпраці та соціальної політики, зазначеного вище, складає 199. Виходячи з середньоденної зарплати, сума середнього заробітку за вказаний період, яка підлягає до стягнення з відповідача, складає 44,48x199=8851,52 грн.

Судові витрати в зв'язку із повним задоволенням позову суд покладає на відповідача, виходячи із ціни позову в сумі 6241,09+8851,52=15092,61 грн.

Також суд стягує з відповідача на користь позивача кошти, витрачені ним на публікацію оголошень в пресі, в розмірі 379,1 грн. (120,10+252+7), застосовуючи аналогію закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 8 ч.7, 10, 11, 27, 60, 88, 212-216, 226, 232, 293, 295 ЦПК України, ст.ст.231, 233, 238 КЗпП України, вищенаведеними нормами законодавства, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДП ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача - Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів (12301, Житомирська область, смт.Черняхів, вул.Індустріальна, 42), р/р 2600511045, МФО 311528 ВАТ Райфайзен банк «Аваль», ЗКПО 00953094

на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., прож.АДРЕСА_1 такі

кошти:

- 6241 (шість тисяч двісті сорок одна) грн. 09 (дев'ять) копійок заборгованості по заробітній

платі;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8851 (вісім тисяч

вісімсот п'ятдесят одну) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп.;

- 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 10 коп., як компенсацію його витрат на публікацію

оголошень в пресі.

Стягнути з відповідача Дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» Черняхівський комбінат хлібопродуктів судові витрати: судовий збір в розмірі 150,93 грн. на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн. на розрахунковий рахунок 31211259700604, отримувач УДК у Черняхівському районі, код 2206244, МФО 811039, банк отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області.

Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням протягом 5-ти днів із дня його проголошення.

Рішення може бути переглянуте Черняхівським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Черняхівського райсуду протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги через Черняхівський районний суд протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.