Рішення № 41289366, 03.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/152/14-ц Головуючий у І інстанції Малишенко Т.О.Провадження № 22-ц/780/5358/14 Доповідач у 2 інстанції Журба С.О.Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_2 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 липня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» звернулося до суду із позовом, який мотивувало наступним:

14 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 51/АА-00003.08.2, згідно умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 60 800,00 грн. з терміном повернення 14 липня 2013 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19% річних. За порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів відповідач зобов'язався сплачувати банку пеню за кожний день прострочення у розмірі 1,6 процента від суми простроченого платежу. В забезпечення вказаного кредиту 14 липня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно умов якого вона зобов'язалась солідарно відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором. Свої зобов'язання за кредитом боржник не виконував, чергові платежі не сплачував, у зв'язку з чим за кредитом утворилася заборгованість. На підставі наведеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість у розмірі 556 725 грн. 77 копійок, з них: заборгованість за кредитом - 30450,73 грн.; заборгованість за відсотками - 14 689,29 грн.; загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 507 933,29 грн.; 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості - 2615,40 грн.; сума інфляційних втрат від суми простроченої плати по кредиту - 1037,05 грн., а також судові витрати п справі.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 18 липня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» стягнуто: суму простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 30450,73 грн., суму простроченої заборгованості за процентами по кредиту у розмірі 14689,29 грн., суму пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості у розмірі 45140,02 грн., 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості у розмірі 2615,40 грн., суму інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом у розмірі 1037,05 грн., судовий збір у розмірі 939,32 грн., а всього 94871 грн. 81 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції неправомірно зменшенорозмір пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, оскільки пеня за період з 28 лютого 2013 року по 28 лютого 2014 року складає 255007,85 грн., а не встановлену судом суму. Крім того, зазначає, що банком не було пропущено строк пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_3, оскільки лист-вимогу з проханням погасити заборгованість поручитель отримала 14 січня 2014 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просив рішення суду першої інстанції скасувати. Обґрунтував скаргу тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду без поважної причини.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду не в повній мірі відповідає наведеним вимогам.

У відповідності до положень ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частково задовольняючи вимогу банку в частині стягнення пені суд першої інстанції цілком слушно встановив, що з урахуванням наведених норм з боржника має бути стягнута пеня, нарахована за 1 рік до пред'явлення позову - з 28 лютого 2013 року по 28 лютого 2014 року. В той же час, суд першої інстанції присудив до стягнення пеню лише у розмірі 45 140,02 грн., в той час як суми нарахованої за вказаний період пені складає 255 007,85 грн. За таких умов загальна заборгованість, що підлягає стягненню на користь банку, складає 303 800,32 грн., з яких: 30450,73 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом, 14689,29 грн. - сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту, 255 007,85 грн. - сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, 2615,40 грн. - 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості у розмірі, 1037,05 грн. - сума інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга позивача в частині оскарження суми стягнення пені за невиконання кредитних зобов'язань підлягає до задоволення. В той же час колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача не невірне вирішення справи судом першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог до поручителя.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Дана позиція відповідає позиції пленуму ВССУ, викладеній в постанові № 5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (із змінами згідно постанови пленуму ВССУ № 7 від 07.02.2014 року).

Зважаючи на те, що термін виконання основного зобов'язання закінчився 14.07.2013 року, а позов до поручителя було направлено до суду лише 28.02.2013 року, суд першої інстанції прийшов до висновку про припинення поруки та відсутності підстав для стягнення заборгованості з поручителя. З наведеними висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Не підлягають до задоволення й вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2, який наполягав на тому, що банком було пропущено без поважних причин термін звернення до суду з вимогами про повернення кредитної заборгованості. Даній позиції відповідача судом першої інстанції було дано належну оцінку, з якою погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи висновки суду в цій частині виваженими та обґрунтованими.

Згідно положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахуванням наведеної норми на користь позивача має бути стягнено 4557,00 грн. в якості відшкодування сплаченого при подачі позову та апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 18 липня 2014 року змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № 51/АА-00003.08.2 від 14 липня 2008 року у розмірі 303 800 грн. 32 копійки, також стягнути судові витрати в розмірі 4557,00 грн. В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: