Рішення № 41289365, 04.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/3367/14-ц Головуючий у І інстанції Ковбель М.М.Провадження № 22-ц/780/6013/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 49 04.11.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що із 11 жовтня 2000 року перебуває у шлюбі із відповідачем, від шлюбу має неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка знаходиться на її утриманні. Відповідач є працездатним, допомоги на утримання дитини не надає. На підставі вищевикладеного просила стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі ? частини його доходу (заробітку), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до повноліття дитини.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто із відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини його доходу (заробітку), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до її повноліття, починаючи із 23 липня 2014 року.

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно довідки в/ч А2662 № 91 від 22 липня 2014 року, на утриманні ОСОБА_2 знаходиться донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 2).

Згідно довідки в/ч А2662 № 95 від 13 серпня 2014 року, на утриманні ОСОБА_1 знаходиться сім'я у складі дружини ОСОБА_2, доньки ОСОБА_4 (а. с. 16).

19 вересня 2014 року командиром в/ч 2682 видано довідку № 102 про те, що ОСОБА_5 перебуває на військовій службі в в/ч А2682 (а. с. 32).

За довідкою в/ч А2860 № 325 від 24 вересня 2014 року, ОСОБА_1 разом із сім'єю в складі колишньої дружини ОСОБА_2, доньки ОСОБА_4 зареєстровані за адресою с. Данилівка, військове містечко № 21 з 14 листопада 2014 року по теперішній час (а. с. 33).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. ст. 180, 181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, позивач вказувала, що неповнолітня дитина проживає із нею та перебуває на її утриманні, на підтвердження даних обставин позивач надала довідку № 91 від 22 липня 2014 року (а. с. 2).

Задовольняючи позов про стягнення аліментів, суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що подружжя після розірвання шлюбу проживає за однією адресою і неповнолітня дитина перебуває на утримання обох батьків. Так, в матеріалах справи міститься довідка в/ч А2662 № 95 від 13 серпня 2014 року про те, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться сім'я у складі дружини ОСОБА_2, доньки ОСОБА_4 Докази, які підтверджують утримання дитини ОСОБА_4 відповідачем ОСОБА_1, позивачем під час розгляду справи не спростовані.

Таким чином, оскільки із доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що неповнолітня дитини проживає разом із обома батьками, беззаперечних доказів перебування неповнолітньої дитини на утриманні виключно позивача не надано, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав, передбачених ст. ст. 180, 181 СК України, для стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

З огляду на викладене визнання відповідачем позову, яке було враховано судом першої інстанції, суперечить закону та відповідно до вимог ст. 174 ЦПК України не мало бути враховано судом при вирішенні заявлених позовних вимог.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.