Рішення № 41288692, 04.11.2014, Вишгородський районний суд Київської області

04.11.2014 Справа № 363/2368/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2014 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Підкурганного В.В.

при секретарі Подшибякіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

у червні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 230 543 грн. 83 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 305 грн. 44 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 25 листопада 2013 року ПАТ «Дельта Банк» та гр. ОСОБА_1 уклали кредитний договір № К-5500953. Згідно даного договору позивач надавав відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 204 120 грн., з кінцевим терміном повернення заборгованості до 24 листопада 2020 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,99 % річних у разі, якщо позичальником виконуються всі умови Договору належним чином; 26 % річних, у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань договору та у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту.

Позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором, натомість відповідач не виконувала належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 17 квітня 2014 року складає 230 543 грн. 83 коп.

В судовому засіданні представник позивача присутня не була. Надіслала на адресу суду заяву у якій просила задовольнити заявлений позов та проти винесення заочного рішення позивач не заперечує.

Згідно частини 2 статті 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не прибув. Про день, час розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі. Заперечення (пояснення) щодо заявлених позовних вимог від відповідача на адресу суду не надходили.

Відповідно до частини 4 статті 169 ЦПК України, у разі повторної неявки у судове засідання відповідача повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до статті 224 ЦПК України, зокрема, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло зави про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 25 листопада 2013 року ПАТ «Дельта Банк» та гр. ОСОБА_1 уклали кредитний договір № К-5500953. Згідно даного договору позивач надавав відповідачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 204 120 грн., з кінцевим терміном повернення заборгованості до 24 листопада 2020 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,99 % річних у разі, якщо позичальником виконуються всі умови Договору належним чином; 26 % річних, у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань договору та у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту (а.с. 5-12).

Згідно пунктів 3.2., 3.3 Договору, нарахування та сплата процентів за користування Кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування Кредитом (Траншем) в періоді (28-29-30-31/365/366) на непогашену суму Кредиту (залишок заборгованості за кредитом), починаючи з дати видачі Кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту. Сплата процентів за користування Кредитом здійснюється в валюті Кредиту щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця включно наступного за звітним на рахунок, відкритий у кредитора.

Пунктом 9.1. кредитного договору визначено, що за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Кредитору пеню із розрахунку 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п. 1.1, 1.4, 3.3., 3.5 цього договору, а також будь-яких строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

Проте відповідач систематично порушувала свої договірні зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Загальна сума заборгованості відповідача відповідно до розрахунку заборгованості станом на 17 квітня 2014 року становить 230 543 грн. 83 коп. і складається із:

- тіло кредиту - 204 120 грн. 00 коп.;

- відсотки - 791 грн. 71 коп.;

- комісія за ведення кредиту - 10 103 грн. 95 коп.;

- щоденна пеня - 15 528 грн. 17 коп.

Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України жодних доказів щодо недостовірних даних у розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано.

13 травня 2014 року на адресу відповідача було направлено лист - вимогу про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором. Проте, ОСОБА_1 не було вчинено жодних дій, які свідчили б про її намір сплати прострочену заборгованість у добровільному порядку (а.с. 16-17).

З огляду на встановлені обставини судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Так, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі статті 203 ЦК України Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, в даному випадку сторони бажали укласти правочин і що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 статті 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позивальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відсоткова ставка по кредиту була встановлена за домовленістю сторін, Кредитний Договір, підписаний як позивачем так і відповідачем; відповідач не вимагав від позивача зменшення відсоткової ставки по кредиту, не ставив питання про розірвання Кредитного договору чи визнання його недійсним. З усіма умовами банку щодо надання коштів відповідач ознайомлений, що підтверджується його підписом на відповідних документах.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, а порушене право позивача - захисту.

Згідно частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача по справі на користь позивача підлягає до стягнення сума витрат понесених позивачем по справі, а саме: витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 305 грн. 44 коп.

Керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 230 543 грн. 83 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 305 грн. 44 коп., а всього стягнути - 232 849 (двісті тридцять дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 27 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Вишгородським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя