Рішення № 41281007, 06.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17808/14 06.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі відокремленого

структурного підрозділу філіалу «Завод «Енергія»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік»

Про стягнення 3 344 417,73 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Греченюк С.О. - по дов. № 91/2013/12/31-9 від 31.12.2013

від відповідача Миронов І.Є. - по дов. № б/н від 31.03.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі відокремленого структурного підрозділу філіалу «Завод «Енергія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік» про стягнення 3 344 417,73 грн. заборгованості, з яких: 2 625 071,24 грн. основного боргу, 333 511,45 грн. пені, 321 385,07 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 64 449,97 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг № 07-ТПВ/13-К від 29.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 порушено провадження у справі № 910/17808/14 та призначено справу до розгляду на 11.09.2014.

Відповідач у поданому 11.09.2014 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує посилаючись на наступне. На виконання п. 2.1 договору відповідач сплачував позивачеві вартість послуг у відповідності до тарифу, діючого в період надання таких послуг, встановленого (погодженого) відповідними уповноваженими органами та який на час укладення договору становив 106,30 грн. за одну тонну, крім того ПДВ - 21,26 грн., всього за одну тонну - 127, 56 грн. Відповідач неодноразово звертався в різні інстанції з метою допомогти у вирішенні питання оплати послуг перед позивачем. Оскільки діяльність відповідача пов'язана з вивезенням, в основному, комунальних відходів у м. Києві, наші розрахунки з постачальниками послуг дуже залежать від оплачених грошових коштів, які повинні надходити на наш поточний рахунок від основного боржника - Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київкомунсервіс», з яким у відповідача на даний час теж триває судовий спір про стягнення суми боргу. Крім того, на даний час відповідач веде спільні переговори з позивачем з метою здійснення взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, яке вже виконувалось раніше на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2015 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (зі змінами). Тобто виконавець робить все можливе для того, щоб виконати зобов'язання перед позивачем та максимально зменшити суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/17808/14 від 11.09.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 26.08.2014, розгляд справи був відкладений на 30.09.2014.

В судовому засіданні 30.09.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 21.10.2014.

Відповідачем в судовому засіданні 21.10.2014 подано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому також міститься клопотання по продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні 21.10.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 06.11.2014.

Відповідач у поданому 31.10.2014 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що відповідачем станом на 30.10.2014 погашено 1 100 000,00 грн. суми основного боргу. Щодо пені зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності за період з 21.01.2013 по 31.07.2014, що перевищує 1 рік, тоді як позов пред'явлений 20.08.2014. Також враховуючи часткову сплату богу просить зменшити пеню до 0,00 грн. Вважає, що нарахування 3% та інфляційних втрат є правом а не обов'язком кредитора. Таке право на думку відповідача не є безумовним, а повинно бути обґрунтованим та підтвердженим достатніми та допустимими доказами.

Позивач в судовому засіданні 06.11.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 06.11.2014 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 06.11.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29.12.2012 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» в особі відокремленого структурного підрозділу філіалу «Завод «Енергія» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтік» (замовник) було укладено договір про надання послуг № 07-ТПВ/13-К (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає, а замовник отримує послуги із знешкодження (термічного перероблення) твердих побутових відходів (відходи комунальні (міські) змішані в т.ч. сміття з ури, код відходу 7720.3.1.01), далі - послуги, згідно із Законом України Про відходи» та відповідними дозвільними документами.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідач в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 625 071,24 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язання нараховані пеня в розмірі 333 511,45 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 321 385,07 грн. та 3% річних в сумі 64 449,97 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не бов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.1. договору договір набуває чинності з 01.01.2013 і діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до повного завершення.

Згідно з п. 1.2. договору обсяг надання послуг (в межах дозвільних документів) становить 35 000 тонн (додаток 1).

Згідно з п. 1.3. договору замовник зобов'язується прийняти послуги, зазначені у п.п. 1.1. 1.2. договору, та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що замовник сплачує виконавцю вартість послуг у відповідності до тарифу, діючого в період надання таких послуг, встановленого (погодженого) відповідними уповноваженими органами. На час укладання договору тариф становить 106,30 грн. за одну тонну, крім того ПДВ - 21,26 грн., всього за одну тонну - 127,56 грн.

Відповідно до п. 3.2.4. договору виконавець зобов'язався щомісяця надавати замовнику акт наданих послуг (виконаних робіт) за попередній місяць (у двох примірниках) протягом 3 банківських днів з початку наступного місяця.

Згідно з п. 3.1.4. договору замовник зобов'язався повернути виконавцю один примірник підписаного акту наданих послуг (виконаних робіт) за минулий місяць протягом 3 банківських днів з моменту (дати) отримання.

Позивачем подано наступні акти надання послуг, які підписані та скріплені печатками обох сторін: № 1743 від 31.01.2013 на суму 320 764,97 грн., № 4179 від 28.02.2013 на суму 146 761,41 грн., № 6573 від 31.03.2013 на суму 357 145,87 грн., № 8858 від 30.04.2013 на суму 208 501,92 грн., № 10231 від 31.05.2013 на суму 247 306,96 грн., № 12211 від 30.06.2013 на суму 194 879,80 грн., № 14369 від 31.07.2013 на суму 229 673,04 грн., № 15680 від 31.08.2013 на суму 276 186,54 грн., № 17823 від 30.09.2013 на суму 336 503,28 грн., № 19334 від 31.10.2013 на суму 394 864,54 грн., № 21333 від 30.11.2013 на суму 379 427,22 грн., № 22535 від 31.12.2013 на суму 340 924,51 грн., загалом на суму 3 342 933,06 грн.

Згідно з п. 2.2. договору замовник, незалежно від джерел фінансування, щомісяця протягом 20 календарних днів з початку наступного місяця сплачує на поточний рахунок філіалу «Завод «Енергія» ПАТ «Київенерго» повну вартість послуг, наданих виконавцем в попередньому місяці.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3.1.5. договору замовник зобов'язався сплатити послуги відповідно до п. 2.2. цього договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акт звірки взаєморозрахунків, на момент звернення з позовом до суду становила 2 625 071,24 грн.

Проте, відповідачем подані докази в підтвердження того, що після порушення провадження у даній справі відповідач здійснив перерахування позивачу коштів за послуги в розмірі 500 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 4 від 03.10.2014 та в розмірі 6 000 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 5 від 20.10.2014.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Матеріали справи свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення боргу за теплову енергію в розмірі 1 100 000,00 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 525 071,24 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі порушення замовником своїх зобов'язань, передбачених п 2.2. цього договору, замовник за кожен день прострочення сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення до дати зарахування коштів на рахунок виконавця.

Отже, укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення до дня виконання зобов'язання, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Разом з цим, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Як визначено умовами п. 2.2. договору надані послуги в поточному місяці мають сплачуватись замовником не пізніше 20 числа наступного місяця.

Отже, з урахуванням викладеного, строк позовної давності для звернення з даним позовом про сплату пені нарахованої за надані послуги у березні 2013 року починає обчислюватись з 21.04.2013 та закінчується 21.04.2014; нарахованої за надані послуги у квітні 2013 року починає обчислюватись з 21.05.2013 та закінчується 21.05.2014; нарахованої за надані послуги у травні 2013 року починає обчислюватись з 21.06.2013 та закінчується 21.06.2014; нарахованої за надані послуги у червні 2013 року починає обчислюватись з 21.07.2013 та закінчується 21.07.2014.

Згідно з ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Як вбачається зі штампу відділення поштового зв'язку Київ-50, що проставлений на конверті, в якому до суду надійшла дана позовна заява, вона здана до пошти для відправлення 20.08.2014.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у поданому відзиві просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлялось, поважності причин його пропуску та мотивів поновлення позивачем не заявлено, не надано та не доведено.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем вимоги про стягнення пені, нарахованої на зазначений вище період в сумі 111 753,71 грн. станом на день звернення до суду з позовом пропущено, в зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.2. договору, розмір якої, становить 221 757,74 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 221 757,74 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті коштів за наданні послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 321 385,07 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 64 449,97 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не передбачено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 321 385,07 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 64 449,97 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені суд відзначає наступне

Пункт 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, не навів підстав та не надав докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, прострочення мало місце за кожним місяцем наданих послуг, тому суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі відокремленого структурного підрозділу філіалу «Завод «Енергія» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судового збору, судом враховано ту обставину, що відповідачем частково погашено суму основного боргу після порушення провадження у справі.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 1 100 000 (один мільйон сто тисяч) грн. 00 коп. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтік» (м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 23245193) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі відокремленого структурного підрозділу філіалу «Завод «Енергія» (м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 525 071 (один мільйон п'ятсот двадцять п'ять тисяч сімдесят одну) грн. 24 коп. основного боргу, 221 757 (двісті двадцять одну тисячу сімсот п'ятдесят сім) грн. 74 коп. пені, 321 385 (триста двадцять одну тисячу триста вісімдесят п'ять) грн. 07 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 64 449 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 97 коп. - 3% річних, 64 653 (шістдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.11.2014.

СуддяВ.В. Сівакова