Рішення № 41281001, 03.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19024/14 03.11.14Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"простягнення 1336433 грн. 26 коп.Представники сторін:

від позивача: Ашмінець І.В. - представник за довіреністю № 2-442д від 10.04.2014;

від відповідача: Литвиненко О.С. - представник за довіреністю № 3 від 13.01.2014.

Ярмоленко Є.П. - представник за довіреністю № 2 від 13.01.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.09.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення 9329233 грн 95 коп., з яких 7736061 грн. 52 коп. основного боргу, 529656 грн. 50 коп. пені, 90146 грн. 80 коп. 3% річних та 973369 грн. 13 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору1321/13 про надання послуг по подачі метанолу від 31.12.2013, не в повному обсязі здійснив оплату за отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7736061 грн. 52 коп. Крім того, позивачем було нараховано 529656 грн. 50 коп. пені за неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору, 90146 грн. 80 коп. 3% річних та 973369 грн. 13 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19024/14 та справу призначено до розгляду на 06.10.2014.

02.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

06.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 06.10.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 24.10.2014.

13.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.10.2014 представник відповідача подав документи на виконання вимог ухвали суду, а також відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" заперечило проти нарахованих позивачем розмірів штрафних та господарських санкцій, та просило суд зменшити розмір пені.

У судовому засіданні 24.10.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.11.2014.

28.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.11.2014 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 445711 грн. 37 коп. пені, 69245 грн. 55 коп. 3% річних та 821476 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2014 надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 03.11.2014 представники відповідача подали додаткові документи; надали усні пояснення по суті спору, проти позову заперечили.

У судовому засіданні 03.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (замовник) укладено Договір № 1321/13 про надання послуг по подачі метанолу (Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надавати послуги по подачі метанолу виконавця або замовника на гирло свердловин замовника та установки низькотемпературної сепарації (НТС), котра належить виконавцю, де проходить підготовка природного газу замовника для забезпечення безгідратного режиму роботи та підготовки природного газу згідно з вимогами нормативних документів.

Відповідно до п. 1.1.2 Договору, під кількістю використаного метанолу сторони погоджують кількість фактично поданого за звітний місяць метанолу виконавця або замовника на гирло свердловин та установки НТС згідно з обліковими даними виконавця у випадках, коли неможливо застосувати групову норму використання метанолу (зміни термобаричних умов та наявність пластової води) або згідно з груповою нормою використання метанолу.

Згідно з п. 1.2 Договору, кількість метанолу визначається щомісячно в двосторонньому акті, який складається та підписується уповноваженими представниками сторін п'ятого робочого дня місяця наступного за звітним.

Замовник зобов'язується оплатити вартість наданих послуг виконавця згідно з п. 3.1 даного Договору (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору, замовник зобов'язується своєчасно проводити оплату послуг виконавця згідно з п. 4.3 даного Договору, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим Договором.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що вартість послуг по подачі метанолу складається з вартості послуг по подачі метанолу за 1 тонну - 250 грн. 00 коп.; з вартості метанолу за ціною, визначеною виконавцем, згідно з кількістю, що відображена в акті про кількість метанолу при підготовці газу.

Відповідно до п. 4.1 Договору, виконавець та замовник не пізніше п'ятого робочого дня місяця наступного за звітним складають двосторонній акт про кількість метанолу при підготовці газу, в якому згідно з обліковими даними виконавця або по груповій нормі, вказується обсяг метанолу, використаного виконавцем для підготовки природного газу, видобутого із свердловин замовника протягом звітного місяця.

На основі акту про кількість метанолу при підготовці газу виконавець складає та разом із замовником підписує акт наданих послуг по подачі виконавцем метанолу (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, замовник зобов'язується щомісячно, до 15 числа звітного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем, в розмірі 100 % від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць та вартості метанолу виконавця, що відображена в акті про кількість метанолу при підготовці газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі акту наданих послуг, підписаному виконавцем, та рахунку-фактури, наданого виконавцем по факсу замовнику з урахуванням перерахованої попередньої оплати. Замовник зобов'язується щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним, провести звірку оплати за надані послуги виконавцем.

Згідно з п. 5.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє в частині подачі метанолу для підготовки газу видобутого із свердловин замовника до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору застосовуються до відносин між виконавцем та замовником, що виникли з 01.01.2014.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору № 1321/13 про надання послуг по подачі метанолу від 31.12.2013 позивач надав вказані послуги відповідачу у грудні 2013 року на суму 1595151 грн. 27 коп., у січні 2014 року - на суму 1695057 грн. 30 коп., у лютому 2014 року - на суму 2084119 грн. 05 коп., у березні 2014 року - на суму 1813666,14 грн., у квітні 2014 року - на суму 1706899 грн. 97 коп., у травні 2014 року - на суму 1715015 грн. 90 коп., у червні 2014 року - на суму 1196341 грн. 69 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг за вказані періоди, які підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін, та на підставі яких відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури для оплати.

Таким чином, загальна вартість наданих позивачем послуг за Договором № 1321/13 про надання послуг по подачі метанолу від 31.12.2013 за період з грудня 2013 року по червень 2014 року становить 11806251 грн. 32 коп.

Втім, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отримані послуги за Договором № 1321/13 про надання послуг по подачі метанолу від 31.12.2013 виконав частково на суму 4070189 грн. 80 коп., що підтверджується банківською випискою по рахунку № 26004086801001/980 від 15.07.2014, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 7736061 грн. 52 коп. станом на дату подання позову.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У судовому засіданні 03.11.2014 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 445711 грн. 37 коп. пені, 69245 грн. 55 коп. 3% річних та 821476 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до норм частини 1 та частини 2 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно з частиною 4 статті Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Нормами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про відмову від позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7736061 грн. 52 коп.

Судом роз'яснено позивачу наслідки відповідних процесуальних дій, згідно з ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, та прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7736061 грн. 52 коп., у зв'язку з чим, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" суми основного боргу в розмірі 7736061 грн. 52 коп.

Крім того, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, а, зважаючи на те, що вказана заява була прийнята судом, то суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 445711 грн. 37 коп., 3% річних в розмірі 69245 грн. 55 коп. та інфляційних втрат в розмірі 821476 грн. 34 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом встановлено, що надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є правильними та такими, що відповідають передбаченими законодавством умовам та порядку нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 3% річних в розмірі 69245 грн. 55 коп. та інфляційних втрат в розмірі 821476 грн. 34 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 445711 грн. 37 коп. пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 1321/13 про надання послуг по подачі метанолу від 31.12.2013.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3 Договору, за порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 445711 грн. 37 коп., суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає передбаченим законодавством умовам та порядку нарахування.

У відзиві на позовну заяву Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування просило суд зменшити розмір пені у зв'язку зі скрутною ситуацією з продажем природного газу, політичною та економічною ситуацією в країні та сплатою відповідачем суми основного боргу в добровільному порядку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на обґрунтованість пояснень відповідача щодо необхідності зменшення розміру пені, викладених у відзиві, та беручи до уваги, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу та позивач не довів завдання йому збитків у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем, суд вирішив зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", на 50% та стягнути з відповідача пеню в розмірі 222855 грн. 69 коп.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування звернулось до суду внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", яке вчасно не сплатило заборгованість за Договором № 1321/13 про надання послуг по подачі метанолу від 31.12.2013, та відповідно, сплата суми боргу була здійснена після порушення у справі (згідно з платіжними дорученнями № 7307 від 18.09.2014, № 7744 від 15.10.2014 та 7818 від 21.10.2014), судовий збір в частині позовних вимог, щодо яких припинено провадження у справі, покладається на відповідача (як сторону, яка винна у виникненні спору).

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.ч. 1,2 ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, п. 3 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19; ідентифікаційний код: 30162340) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код: 30019775 ) 222855 (двісті двадцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 69 коп. пені, 69245 (шістдесят дев'ять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 55 коп. 3% річних, 821476 (вісімсот двадцять одну тисячу чотириста сімдесят шість) грн. 34 коп. інфляційних втрат та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 7736061 грн. 52 коп. основного боргу та припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 7736061 грн. 52 коп. основного боргу.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.11.2014

Суддя І.М. Отрош