Рішення № 4126811, 21.07.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 липня 2009 р. Справа 9/135-09

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфарма" (пр-т Московський, 21-А, м. Київ, 04073)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська центральна аптека" (вул. Леніна, 140/38, м. Ямпіль, Вінницька обл., 24500)

про стягнення 15 173,05 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Cекретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники

позивача : Барсученко Н.В. - представник за довіреністю

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська центральна аптека" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфарма" 14466,19 грн. боргу 598,79 грн. пені, 108,07 грн. інфляційних за отримані в 2009 р. лікарські засоби та товари медичного призначення. Ухвалою суду від 04.06.2009 р. порушено провадження у справі № 9/135-09 та призначено до розгляду на 30.06.2009 р.

В зв"язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладався на 21.07.2009 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з"явився, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, тому справу розглянуто за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом з'ясовано таке.

Між сторонами був укладений договір поставки лікарських засобів та товарів медичного призначення № 154/к-п/30 від 18.08.2008 р. Відповідно до умов зазначеного договру ТОВ "Юніфарма" зобов"язувалось поставити товар, а ТОВ "Ямпільська центральна аптека" отримати та оплатити його вартість. Відповідачу на підставі товаро - транспортних накладних: № 9002296від 12.01.2009 р., 9005181 від 19.01.2009 р., 9007659,9007660,9007728, 9007729 від 26.01.2009 р., 9022222 від 02.03.2009 р., 9024877, 9025192 від 10.03.2009 р., 9027725, 9027726 від 16.03.2009 р. на загальну суму 17109,27 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору відповідач зобов"язувався оплатити вартість отриманого товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Станом на 28.05.2009 р. сплачено 2643,08 грн.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог враховуючи наступне:

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару по зазначеній вище накладній відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що термін оплати по кожній накладній встановлений сторонами відповідно до умов договору та зазначений в обгрунтованому розрахунку ціни позову.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 14466,19 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі 14466,19 грн. доведеною позивачем.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 04.06.2009 р та від 30.06.2009 р.. відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача в частині стягнення 14466,19 грн. основного боргу, 598,79 грн пені та 108,07 грн. інфляційних в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення боргу на загальну суму 15173,05 грн. доведені позивачем, позов підлягає задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. ст.610 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.3 ст.48, ст.ст.49, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільська центральна аптека" 21500 Вінницьув область м. Ямпіль вул. Леніна, 140/38 (р/р 2600937650 в ВАТ "Ощадбанк" відділення 10001/051 МФО 302076, код 01975123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфарма" 04073 м. Київ, пр-т Московський, 21-А ( р/р 26007103641 в ВАТ "Артем-Банк" МФО 300885 код ЄДРПОУ 24376098) 14466,19 грн. основного боргу, 598,79 грн. пені, 108,07 грн. інфляційних, 151,73 грн. витрат по сплаті держаного мита та 312,50 грн. за інформаційно - технічне забезпеченння судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 липня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 04073 м. Київ пр-т Московський, 21-А

3 - відповідачу 24500 Вінницька область м. Ямпіль вул. Леніна, 140/38