Ухвала суду № 41254831, 04.11.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1241/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2318/2014

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І. М. І.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3, про виселення,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Косівського районного суду від 14 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Косівського районного суду від 14 липня 2014 року провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (надалі ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3, про виселення, - закрито на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України в зв'язку з тим, що набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

На дану ухвалу ПАТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, апелянт не погоджується із ухвалою суду, оскільки у рішеннях Косівського районного суду від 25.12.2009 року та 13.02.2009 року зазначено, що вимоги про виселення відповідача та інших осіб із житлового будинку, що є предметом іпотеки, не підлягали задоволенню на час ухвалення рішення, так як є передчасними. На даний же час банком виконано вимоги, передбачені ст.40 Закону України "Про іпотеку", а тому враховуючи, що вже звернено стягнення на предмет іпотеки, є підстави для виселення відповідача з іпотечного житла, яке по рішенню суду передано Банку для реалізації в рахунок погашення кредитних боргів. Апелянт просив ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не прибули, хоча належно повідомлені про розгляд справи, тому згідно ч.2 ст.305 ЦПК України наявні підстави для розгляду справи у відсутності сторін.

Вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд виходив з того, що заявлені ПАТ КБ «Приват Банк» позовні вимоги у цій справі є аналогічними позовним вимогам по справі №347/1478/13-ц, по якій винесено ухвалу про закриття, та по справі №2-845/2009 року, по якій прийнято рішення суду від 25.12.2009 року, при чому вказане рішення судом винесено в присутності відповідача ОСОБА_3 Суд вважав, що вказаним судовим рішенням встановлені всі обставини, на які посилається позивач в даних позовних вимогах, а тому провадження по даній справі повинно бути закрито.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки такий є помилковим.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3, про виселення із житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що рішенням суду від 25.12.2009 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на вказаний житловий будинок, що відповідно до ст.40 Закону України "Про іпотеку" та ст.109 ЖК України є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до ст.40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналіз даної норми права дає підстави вважати, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк. Тому у випадку, якщо судом звернуто стягнення на предмет іпотеки, але відмовлено у виселенні мешканців, іпотекодержатель вправі ще раз звернутися до суду із позовом про виселення після настання передбачених законодавством умов.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Косівського районного суду від 25.12.2009 року було звернуто стягнення на вищевказаний житловий будинок, проте відмовлено у задоволенні вимоги про виселення на тій підставі, що така вимога недоведена і позивачем не визначено коло відповідачів.

Колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні позовної вимоги про виселення відповідача не перешкоджає ПАТ КБ "ПриватБанк" знову звернутися до суду із таким позовом про виселення після настання передбачених законодавством умов.

З огляду на викладене, у суду не було підстав для закриття провадження у справі.

Однак суд першої інстанції наведеного не врахував, не звернув уваги на положення статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК України, а тому дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до ст.311 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Ухвалу Косівського районного суду від 14 липня 2014 року скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук