Ухвала суду № 41254838, 20.10.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/3477/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2096/2014

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.

Суддя-доповідач Шалаута Г.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Шалаути Г.І.,

суддів: Матківського Р.Й., Мелінишин Г.П.,

секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління ДСНС в Івано-Франківській області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою начальника Аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління ДСНС в Івано-Франківській області на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

10.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду, який мотивував тим, що 01.04.2002 року був прийнятий на роботу на посаду начальника пошуково-рятувального відділення 3 (м. Косів) пошуково-рятувальної групи гірської пошуково-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.

З 11.11.2013 року його було звільнено із займаної посади згідно п. 7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі на підставі акту службового розслідування від 11.11.2013 року. Таке звільнення вважає незаконним, умисно спланованим з наступних мотивів .

09.09.2013 року він написав заяву на відпустку з 01.10.2013 року, яку підписав начальник Івано-Франківської гірської пошуково-рятувальної частини ОСОБА_3 Заяву він заніс у відділ кадрів та розписався у журналі техніки безпеки, що є обов'язковою передумовою надання відпустки. Відпрацював робочий день 30.09.2013 року та по закінченні роботи поїхав у с. Пістинь на техстанцію відремонтувати службову машину. Його зупинив по дорозі начальник управління ДСНС в Івано-Франківській області ОСОБА_4 та почав з'ясовувати причину керування ним службовою машиною, на що він пояснив, що виникла потреба її відремонтувати. Того ж дня до нього додому зайшли друзі та родичі привітати з днем народження. Серед ночі його підняли по тривозі та він приїхав о 1 год. 20 хв.01.10.2013 року на роботу на цій же службовій машині. До нього підійшов начальник і сказав, що він у нетверезому стані і що треба пройти медосвідування. Він відмовився, сказав, що не буде проходити медосвідування, бо знаходиться у відпустці, в позаробочий час, на що начальник відповів, що наказ буде анульовано, через те, що він був дуже знервований та перебував у збудженому стані. Того ж дня його викликали в управління ДСНСУ в Івано-Франківській області та вимагали дати пояснення, однак йому стало погано, викликали швидку і він був госпіталізований у кардіологічне відділення Коломийської ЦПЛ з діагнозом гіпертонічний криз з високим ступенем ризику, де перебував з 01.10.2013 року по 18.10.2013 року, а з 24.10.2013 року по 08.11.2013 року перебував на лікуванні у неврологічному відділенні тієї ж лікарні. Просив позов задовольнити. Поновити його на займаній ним до звільнення посаді, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та 10 000 грн. моральної шкоди, спричиненої порушенням його трудових прав, що призвели до моральних страждань та погіршення стану здоров'я.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2014 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника пошуково-рятувального відділення 3 (м. Косів) пошуково-рятувальної групи гірської пошуково-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.

Стягнуто з аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління ДСНС в Івано-Франківській області в користь ОСОБА_2 39 982, 20 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнуто з аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління ДСНС в Івано-Франківській області 643, 42 грн. судового збору в дохід держави.

В решті позову відмовлено.

На це рішення начальник Аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління ДСНС в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зсилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права: на не повне, не всестороннє дослідження обставин справи та не відповідність висновків суду обставинам справи. Так апелянт зазначив, що суд частково задоволивши позов, зіслався на те, що ОСОБА_2 нібито була надана відпустка по його заяві від 09.09.2013 року, яка була погоджена з начальником ГПРЧ ОСОБА_3 та що він розписався в журналі з безпеки праці, що є передумовою надання відпустки, а про перенесення відпустки на більш пізніший час його відповідач не повідомив. З таким висновком суду апелянт не погоджується, оскільки єдиною підставою для відпустки згідно трудового законодавства є наказ, який не приймався, а на заяві ОСОБА_2 є резолюція керівника установи про надання йому відпустки не 01.10.2013 року, а з 07.10.2013 року. Згідно вимог п 3.5 наказу МНС України від 12.06.2012 року № 891 мінімальна пошукова група повинна складатись не менше як з 3-х рятувальників, тому керівником АРЗ СП з метою забезпечення виконання покладених на відділення завдань, було прийнято рішення про надання відпустки ОСОБА_2 07.10.2013 року, після повернення з відпустки ОСОБА_5.З наказом про надання відпустки позивач не ознайомлювався, а тому вважати, що така відпустка йому була надана не було правових підстав.

Апелянт також зазначив, що не є обґрунтованим висновок суду про те, що 30.09.2013 року виклик по сигналу «Збір-аварія» був спланованим відповідачем та спростовується п. 4.4 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ТУ МНС України в Івано-Франківській області на 2012-2015 роки, який передбачає право начальника АРЗ СП з метою проведення раптових і планових перевірок готовності АРС СП до ліквідації НС викликати в будь-який час особовий склад по сигналу «Збір-аварія». 30.09.2013 року о 23 год. 40 хв. був оголошений такий сигнал «Збір-аварія», на який прибули в пункт дислокації з 6-ти працівників пошуково-рятувального відділення 3 (м. Косів) лише троє : фельдшер ОСОБА_6, водій ОСОБА_7 та начальник ОСОБА_2, останній прибув у стані алкогольного сп'яніння, управляючи спеціалізованим автомобілем НОМЕР_1. На вимогу ОСОБА_8 (начальника СБДР Управління ДСНСУ в області) пройти медосвідування на предмет вживання алкоголю та встановлення стану сп'яніння ОСОБА_2 відмовився, що засвідчено актом членів комісії про те, що його поведінка була неадекватною, він був надмірно збуджений, роздратований, хода була хитка, з ротової порожнини був відчутний запах алкоголю.

Серед членів комісії була ОСОБА_9- фахівець, що має свідоцтво на право проведення передрейсових медоглядів водіїв транспортних засобів, яка за відсутності згоди ОСОБА_2 пройти медосвідування у відповідному медичному закладі, разом з іншими членами комісії провела такий огляд його на робочому місці, зафіксувавши виявлені у нього ознаки сп'яніння в акті від 30.09.2013 року.

Також апелянт зазначив, що суд не досліджував в якості доказів акту від 30.09.2013 року про виявлення ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння на робочому місці та акту службового розслідування, на підставі якого було проведено звільнення позивача з роботи по п. 7 ст. 40 КЗпП України, а лише обмежився оголошенням переліку цих доказів та зробив помилковий висновок, що ОСОБА_2 був звільнений незаконно.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_10 доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, наведених у ній.

Позивач ОСОБА_2 доводів апеляційної скарги не визнав. Заперечення мотивував тим, що робочий день 30.09.2013 року він відпрацював та не вживав алкогольних напоїв на роботі, а день народження з друзями та родичами відзначав вдома в після робочий час. З 01.10.2013 року мав знаходитися у відпустці, дату надання такої відпустки погодив його безпосередній керівник - начальник Івано-Франківського гірської пошуково-рятувальної частини - ОСОБА_3, про що він підтвердив у суді, а також керівник 3-ї пошуково-рятувальної групи - ОСОБА_11 Перед наданням відпустки, кожен працівник, якому така надається повинен поставити свій підпис у журналі інструктажу з особовим складом АРЗСП ТУМНС України, такий підпис у цьому журналі він поставив - 27.09.2013 року, а ознайомлення під розписку працівників з копією наказу про надання відпусток відповідач не проводить, про що засвідчують долучені до справи копії наказів про надання відпусток іншим працівникам, які пішли у відпустку без ознайомлення з такими наказами. Зазначив, що резолюцію на його заяві начальник АРЗСП УДС НС України в Івано-Франківській області ОСОБА_13 при подачі заяви не ставив, а поставив пізніше, про що ніхто не поставив його до відома, а тому він вважав, що відпустка йому надана з 01.10.2013 року. З'явився по виклику «Сигнал-аварія» вночі 1.10.2013 року о 1 год. 20 хв. щоб повернути автомобіль, проте за кермом автомобіля не був, попросив сусіда, який його підвіз до місця роботи. Однак, як з'ясувалося ніяких надзвичайних ситуацій не було, а сигнал був спланований відповідачем умисно, щоб звільнити його з роботи. Вважає таке звільнення незаконним, просить рішення суду залишити без змін, оскільки є єдиним годувальником в сім'ї, дружина не працює, здійснює догляд за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами, колегія суддів знаходить доводи апеляційної скарги обґрунтованими частково в частині мотивів незаконності звільнення позивача, до яких прийшов суд першої інстанції, проте, оскільки такі суттєво не впливають на правильність постановленого рішення, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити ,а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних доводів.

Пунктом 7 ст. 40 КзПП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, може бути розірваний з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу у випадку появи на роботі працівника у нетверезому стані, у стані наркотичного чи токсичного сп'яніння. У коментованій статті 40 (п.7) зазначено, що поява на роботі у нетверезому стані означає появу працівника у такому вигляді на території підприємства у робочий час. Не може бути підставою для звільнення працівника поява його у нетверезому вигляді на робочому місці в позаробочий час, у вихідний день, під час відпустки тощо.

Відповідно до роз'яснень п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано по п. 7 ст. 40 КзПП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного спяніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того чи були вони відсторонені від роботи чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Однак працівники з ненормованим робочим днем можуть бути звільнені за цим пунктом і в тому випадку, коли вони перебували на роботі у нетверезому стані і по закінченню робочого дня. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне спяніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має надати відповідну оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01.04.2002 року був прийнятий на роботу на посаду начальника пошуково-рятувального відділення 3 (м. Косів) пошуково-рятувальної групи гірської пошуково-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.

Наказом від 11.11.2013 року його було звільнено із займаної посади згідно п. 7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані на підставі пояснень свідків, які підтвердили, що бачили позивача на роботі у нетверезому стані 01.10.2013 року о 1 год. 20 хв., проте суд не прийняв до уваги такі пояснення як достовірні, з мотивів, що свідки є працівниками відповідача та перебувають у залежному становищі від нього. Також суд встановив, що позивач 09.09.2013 року подав заяву відповідачу про надання йому щорічної відпустки за 2013 рік з 01.10.2013 року, дата якої була погоджена його безпосереднім керівником ОСОБА_3 та розписався 27.09.2013 року у журналі про проходження інструктажу з особовим складом АРЗСП ТУМНС України, як працівник, якому надається відпустка, про те, що відпустка переноситься на більш пізніший час не знав і відповідач про таке його не повідомив. Вночі о 1 год. 20 хв. 01.10.2013 року позивач прибув на роботу по виклику «Сигнал-тривога», де вже його чекала комісія, сформована з представників відповідача, які і склали акт про перебування позивача на робочому місці у нетверезому стані. За таких обставин суд повважав звільнення з роботи позивача таким, що було сплановане відповідачем, а факт перебування позивача у нетверезому стані, який підтвердили свідки у робочий час, повважав таким, що мав місце в позаробочий час, у відпустці, а тому прийшов до висновку, що позивача звільнено з роботи по п. 7 ст. 40 КЗпП України незаконно.

З таким висновком суду колегія погоджується в цілому, проте не погоджується частково з мотивами, на підставі яких суд прийшов до такого висновку.

Так колегія вважає доведеними доводи апелянта про те, що суд не дав належної оцінки письмовим доказам - акту про проведення перевірки оперативної готовності Косівського ПРВ ГПРЧ АРЗ СП від 30.09.2013 року та акту службового розслідування по факту вживання алкогольних напоїв ОСОБА_2, а лише обмежився оголошенням їх переліку.

З наказу №118 від 11.11.2013 року про звільнення з роботи працівника АРЗ СП (а.с.7) вбачається, що ОСОБА_2 звільнено з ініціативи адміністрації, згідно п. 7 ст. 40 КЗпП України. Підстава : акт службового розслідування від 11.11.2013 року.

З акту службового розслідування (а.с. 41-43) вбачається, що ОСОБА_2 - начальник пошуково-рятувального відділення 3 (м. Косів) пошуково-рятувальної групи гірської пошуково-рятувальної частини АРЗ СП 30.09.2013 року, перебуваючи на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, безвідповідально віднісся до вимог відомчих керівних документів, посадової інструкції, Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом АРЗ СПТУ МНС України в Івано-Франківській області та трудового законодавства, а тому підлягає звільненню з роботи на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України.

Колегією встановлено з п. 2.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку АРЗ СП ТУ МНС в Івано-Франківській області (додаток №4), що для працівників АРЗ СП встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, початок роботи з 8.00 год., перерва на обід з 12.00 год. до 13.00 год. кінець робочого дня - о 17.00 год.

Пунктом 2.5 Правил передбачено, що начальник АРЗ СП з метою проведення раптових та планових перевірок готовності АРЗ СП до ліквідації НС має право залучати, в будь-який час особовий склад по сигналу «Збір-аварія» для навчань згідно чинного законодавства.

З додатку №3 (а.с.8) до Колективного договору вбачається, що посада позивача входить до переліку посад працівників, для яких встановлено ненормований робочий день і у зв'язку з цим йому надається додаткова оплачувана відпустка.

З пояснень сторін встановлено, що позивач відпрацював робочий день 30.09.2013 року з 8.00 до 17.00 год. та не перебував у стані сп'яніння.

З акту службового розслідування встановлено, що 30.09.2013 року о 23 год. 40 хв. за розпорядженням начальника АРЗ СП УДСНС в Івано-Франківській області до пошуково-рятувального відділення 3 (м. Косів) прибула комісія в складі начальника СБДР УДСНС - ОСОБА_8, 1-го заступника начальника АРЗ СП - ОСОБА_14, заступника начальника з питань оперативного реагування - начальника групи ПОЗ УДСНС - ОСОБА_15 та медсестри ОСОБА_9 - фахівця, що має свідоцтво на право проведення передрейсових медоглядів водіїв транспортних засобів для перевірки готовності до дій за призначенням Косівського ПРВ ГПРЧ АРЗСП. Дана комісія по прибутті о 23 год. 40 хв. до Косівського ПРВ оголосила сигнал «Збір-аварія» через оперативного чергового Івано-Франківського ПРВ ГПРЧ ОСОБА_17 (а.с. 41).

Колегією встановлено з пояснень сторін, що по оголошенні такого сигналу на збір дається 2 години часу і на такий сигнал ОСОБА_2 прибув о 1 год. 20 хв. 01.10.2013 року, поза межами робочого ненормованого дня - 30.09.2013 року, який закінчився о 24.00 год.

Таким чином колегією встановлено факт, що позивач не перебував 30.09.2013 року впродовж ненормованого робочого дня у нетверезому стані на робочому місці. Коли він таке спиртне вживав у акті службового розслідування не встановлено.

Колегія погоджується з висновком суду про те, що звільнення позивача було зарані спланованим, оскільки відповідач, будучи достатньо поінформованим про день народження позивача, передбачав, що позивач міг на день свого народження вживати спиртне в після робочий час, а тому направив комісію в складі підпорядкованих йому керівників - ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також фахівця, що має свідоцтво на право проведення передрейсових медоглядів водіїв транспортних засобів - ОСОБА_9 - ймовірно не для перевірки готовності до дій за призначенням Косівського ПРВ ГПРЧ АРЗСП, яка прибула в Косів 30.09.2013 року о 23 год. 40 хв. та оголосила сигнал «Збір-аварія» через оперативного чергового Івано-Франківського ПРВ ГПРЧ ОСОБА_17, про що вбачається з акту службового розслідування, хоча таким правом не була наділена (а.с. 41).

У п. 4.4 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом АРЗ СПТУ МНС України в Івано-Франківській області на 2012-2015 роки передбачено, що «…тільки начальник АРЗ СП з метою проведення раптових та позапланових перевірок готовності підрозділу до ліквідації НС має право залучати будь-який час особовий склад по сигналу «Збір-аварія» для навчань згідно чинного законодавства.

Зі змісту того ж акту службового розслідування встановлено, що жодне навчання вищезгадана комісія не мала на меті проводити.

Пунктом 4.5 Правил внутрішнього трудового розпорядку (додаток №4) (а.с. 9) передбачено, що при обранні виду дисциплінарного стягнення, орган, якому надано право на прийняття на роботу, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого працівником проступку, заподіяну ним шкоду, обставини за яких було вчинено проступок та попередню роботу працівника, чого теж не було враховано відповідачем при звільненні позивача.

З огляду на викладене колегія приходить до висновку, що звільнення з роботи позивача по п. 7 ст. 40 КЗпП України проведено незаконно, оскільки ОСОБА_2 30.09.2013 року не перебував на робочому місці впродовж робочого ненормованого дня у нетверезому стані. Робочий день ОСОБА_2 01.10.2013 року згідно Правил трудового розпорядку починається о 8.00 год., а оголошення комісією, яка прибула за розпорядженням відповідача до м. Косів 30.09.2013 року о 23 год. 40 хв. через оперативного чергового Івано-Франківського ПРВ ГПРЧ ОСОБА_17 сигналу «Збір-аварія» є неправомірним, оскільки таким правом відповідно до умов Колективного договору та Правил внутрішнього трудового розпорядку вона не наділена.

Таким чином не може бути підставою для звільнення працівника поява його у нетверезому вигляді на робочому місці в позаробочий час, відповідно до коментованої ст. 40 (п.7) КЗпП України.

Колегія вважає, що з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції слід виключити посилання на те, що відповідач 01.10.2013 року перебував у відпустці, оскільки наказ про надання такої відповідачем не видавався.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно з'ясував правовідносини, які виникли між сторонами, правильно дослідив обставини справи та дав їм вірну оцінку, рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу начальника Аварійно-рятувального загону спеціального призначення управління ДСНС в Івано-Франківській області відхилити.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Судді: Г.І. Шалаута

Р.Й. Матківський

Г.П. Мелінишин