Ухвала суду № 41242062, 02.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 рокусправа № 804/4685/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Олефіренко Н.А. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «МД ІСТЕЙТ» у квітні 2014 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000012205 від 08.01.2014 та № 0001702205 від 11.04.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 29.11.2013 по 05.12.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МД ІСТЕЙТ» з дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за серпень 2013 року, за результатами якої складено Акт № 1868/22-5/32040840 від 16.12.2013.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 08 січня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012205, яким ТОВ «МД ІСТЕЙТ» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 23874,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11937,27 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного рішення, з метою прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 27.02.2014 по 05.03.2014 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МД ІСТЕЙТ» з дотримання вимог податкового законодавства України при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин у частині здійснення експортних операцій за серпень 2013 року, за результатами якої складено Акт № 965/225/32040840 від 11.03.2014.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 1596/10/04-36-10-08-09 від 19.03.2014 скаргу ТОВ «МД ІСТЕЙТ» залишено без задоволення.

На підставі вказаного рішення та акту перевірки № 965/225/32040840 від 11.03.2014 11 квітня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001702205, яким ТОВ «МД ІСТЕЙТ» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 6454,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3227,41 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в актах перевірки, згідно з якими ТОВ «МД ІСТЕЙТ» завищено податковий кредит на суму ПДВ по придбанню товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт у серпні 2013 року на суму 30329,35 грн., що в свою чергу свідчить про здійснення господарських операцій з метою мінімізації податкових зобов'язань та направленість дій на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МД ІСТЕЙТ» з ТОВ «Єврометпрофіль» було укладено договір поставки жерсті чорної № 17-15-/02-2013 від 15.02.2013 на суму 181976,08 грн. (151646,73 грн. без ПДВ), на виконання якого були виписані видаткові та податкові накладні, ТТН, а також проведено оплату товару, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача.

Придбаний ТОВ «МД ІСТЕЙТ» за вказаним договором товар було експортовано фірмі «JAMUND» Hanna Piech (м. Кошалін, Польща) на підставі контракту № ЗСП МД-000287 від 01.06.2011 за ціною 158101,54 грн. (без ПДВ), що підтверджується ВМД та випискою з розрахункового рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не були визнані недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «МД ІСТЕЙТ» господарських операцій з ТОВ «Єврометпрофіль» та фірмою «JAMUND» Hanna Piech (м. Кошалін, Польща), підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Спростовуючи доводи податкового органу щодо відсутності економічно-обґрунтованої мети укладання позивачем вказаних договорів суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Відповідно до підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються, зокрема, суми податку на додану вартість, отримані(нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

Згідно з пунктами 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору поставки № 17-15/02-2013 від 15.02.2013 ціна товару без ПДВ становить 151646,73 грн., тоді як придбаний товар було реалізовано на експорт за ціною 158101,54 грн. Враховуючи, що експортні операції обліковуються за нульовою ставкою ПДВ, податковим органом не взято до уваги, що ціна продажу товару без урахування ПДВ є вищою, ніж ціна його придбання, що підтверджується первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи. Отже фактично отриманий позивачем дохід від загального обсягу господарських операцій склав 6454,81 грн.

Окрім того колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Таким чином, позивач, як суб'єкт господарювання, наділений повноваженнями щодо самостійного визначення напрямків власної господарської діяльності, її доцільності, прибутковості та можливих комерційних ризиків.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року в адміністративній справі № 804/4685/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 07 жовтня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова