Постанова № 41242063, 25.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2014 рокусправа № 804/16940/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агроцентр»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агроцентр» про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.09.2013 № 0002042203.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Приват-Агроцентр» щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій по придбанню товару та його подальшої реалізації за межами митної території України за періоди червень, грудень 2012 року, березень, квітень, травень 2013 року, за результатами якої складено акт № 323/64-65-22-03/33339496 від 30.08.2013.

В результаті перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 4593087,81 грн., що стало підставою для прийняття Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення від 20.09.2013 № 0002042203, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват-Агроцентр» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів за основним платежем на суму 4593089,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2296544,50 грн.

В основу оскаржуваного рішення лягли висновки податкового органу, відповідно до яких операції позивача з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, направлені на навмисне збільшення податкового кредиту та, відповідно, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що свідчить про те, що такі операції не відповідають діловій меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку. Купівля продукції та її подальша реалізація на експорт не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Позивач, заперечуючи проти таких доводів, зазначає, що правильність складання первинних документів, які були надані до перевірки, відповідачем не оскаржується, що свідчить про правильність та обґрунтованість визначення позивачем податкових зобов'язань, зокрема за операціями на експорт із застосуванням ставки податку на додану вартість у розмірі 0% та на формування податкового кредиту за операціями по придбанню товарів у резидентів з правом віднесення сум податку на додану вартість у розмірі 20% до податкового кредиту.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.71. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Відповідно до підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються, зокрема, суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

Системний аналіз чинного податкового законодавства дає можливість дійти висновку, що ціна товару включає, в тому числі, ПДВ, який не враховується лише при визначенні бази оподаткування цим податком.

Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку, що купівля позивачем ТМЦ та їх подальша реалізація на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності останнього. Намір одержати дохід лише в обраний позивачем спосіб - шляхом відшкодування ПДВ з бюджету, не можна розглядати як самостійну ділову мету позивача.

В даному випадку наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для відшкодування ПДВ, оскільки позивачем не доведено і судом не встановлено об'єктивність та поважність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування податкового кредиту.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 01.04.2008 в адміністративній справі за позовом ВАТ "Запорізький хлібозавод № 3" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, яка, в силу приписів ст. 161 КАС України, є обов'язковою для застосування.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, а постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що тягне за собою її скасування із прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року в адміністративній справі № 804/16940/13-а скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агроцентр» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 30 вересня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова