Ухвала суду № 41242061, 25.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2014 року

справа № 804/3147/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Надточого В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬКАР»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «СТАЛЬКАР» у лютому 2014 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо не реєстрації ТОВ «СТАЛЬКАР» платником податку на додану вартість та зобов’язати Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зареєструвати ТОВ «СТАЛЬКАР» платником податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «СТАЛЬКАР» у січні 2014 року звернулося до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з заявою за формою № 1-ПДВ про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Листом № 2023/10/04-63-18-02/20 від 16.01.2014 податковий орган відмовив позивачу у здійсненні реєстрації в якості платника податку на додану вартість, оскільки з доданих до заяви документів встановлено, що ТОВ «СТАЛЬКАР» отримано передплату за товар, який фактично не було поставлено. Крім того підприємством не було надано договір на придбання товару (вагонів-хоперів для сипучих вантажів), рахунки-фактури, видаткові накладні на придбання (реалізацію) товару.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.1 статті 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу (п. 183.8 ст. 183 ПК України).

Пунктом 3.5 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1394 від 07.11.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1369/20107, передбачено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ.

Згідно з пунктом 3.8 Положення з метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до податкового органу документи, що підтверджують такі відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СТАЛЬКАР» на підтвердження відомостей щодо здійснення останнім операцій з постачання товарів разом з заявою до податкового органу було надано копії виписки з ЄДР та довідки з ЄДРПОУ, довідку про зарахування грошових коштів згідно з договором від 01.04.2011, копію договору поставки продукції № СП-0509-В від 05.09.2013, копію виписки з банку (платіжне доручення № 2127 від 20.09.2013), копію договору суборенди нежилих приміщень від 01.04.2011 з актом передачі та додатковою угодою від 31.12.2011, копію договору оренди нежитлових приміщень № 13-11-С від 01.04.2011 з актом передачі та додатковою угодою від 31.12.2011, копії актів приймання-здачі виконаних робіт та платіжних доручень за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

При цьому згідно з платіжним дорученням № 2127 від 20.09.2013 загальна сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів за договором поставки № СП-0509-В від 05.09.2013 складає 134050000,00 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності відмови податкового органу у реєстрації ТОВ «СТАЛЬКАР» платником податку на додану вартість.

Щодо доводів апелянта про ненадання підприємством договору на придбання товару, рахунків-фактур, видаткових накладних суд зазначає, що відповідно до специфікації № 1 від 05.09.2013 до договору поставки продукції № СП-0509-В від 05.09.2013 строк поставки вагонів – листопад 2013 року-грудень 2014 року включно, а тому, враховуючи, що поставка товару не була здійснена, що унеможливлює надання вказаних первинних бухгалтерських документів податковому органу.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 року в адміністративній справі № 804/3147/14 – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 30 вересня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова