Ухвала суду № 41229137, 04.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2014 рокусправа № 804/12875/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 804/12875/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омегаметтрейд» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омегаметтрейд» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, форми "Р" від 05.09.2013 року за № 0001962201, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 492 068, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі - 113 588, 25 грн., на загальну суму - 605 656, 25 грн.; від 05.09.2012 року № 0001952201, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму - 2 397 528, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі - 496 121, 00 грн., на загальну суму - 2 893 649, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, а прийняті з їх урахуванням податкові повідомлення - рішення від 05.09.2013 року № 0001962201, № 0001952201 - є необґрунтованими та винесеними помилково. Висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, господарські операції, досліджені під час перевірки, є реальними та їх виконання підтверджено первинними документами, що відповідає положенням чинного законодавства України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що позивачем не було підтверджено реальності проведених господарських операцій із його контрагентами, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. В ході перевірки було встановлено: неможливість фактичного здійснення вищевказаними постачальниками господарських операцій через відсутність майна, персоналу та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Діяльність підприємства не приносить йому прибутку, а залишає його в стані збитковості. Крім того, в ході перевірки було виявлено, що станом на 01.07.2010 року на підприємстві ТОВ "Омегаметтрейд" рахується кредиторська заборгованість у сумі - 846 300, 00 грн. по рахунку 6851 "Розрахунки з іншими кредиторами", а позивачем було занижено задекларовані показники за 3 квартал 2010 року на загальну суму 846 300, 00 грн. з причини невідображення у складі валових доходів безповоротної фінансової допомоги на суму - 846 300, 00 грн.

У судовому засіданні сторони, доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, у період з 08.07.2013 року по 19.07.2013 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідністю "Омегаметтрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року. Результати проведеної перевірки були зафіксовані відповідачем в акті перевірки від 09.08.2013 року за № 1025/04-65-22-01/32714043. Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Омегаметтрейд": пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.36, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму - 2 397 528, 00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 492 068, 00 грн.; п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим підприємство відобразило не у повному обсязі в податковому розрахунку за формою - 1 ДФ за період, що перевірявся, виплату доходу фізичній особі - підприємцю; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 та з урахуванням пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб у 2011 році у сумі 1 275, 00 грн.; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 179 Податкового кодексу України, що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб у 2012 році у сумі - 6 220, 80 грн. З урахуванням акту перевірки, податковим органом були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.09.2012 року № 0001952201, від 05.09.2013 року за № 0001962201.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до положень пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає в тому числі:

доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю). Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

За поясненнями позивача в результаті збою роботи програми "1-С Підприємство" була пошкоджена база за 2010 рік. До повного відновлення даних, складання звітів здійснювалось в ручному режимі. Тому дані звітів теж є помилковими. Однак, під час перевірки відповідач не врахував рух товарів по рахунку 28 згідно первинних документів бухгалтерського обліку, а висновки свої ґрунтував тільки на даних податкового обліку (даних декларацій).

На підтвердження правомірності своїх тверджень представником позивача було надано суду копії: листа начальнику архівного управління Дніпропетровської міської ради за вих. № 17/01 від 17.01.2013 року, бухгалтерської довідки за вих. № 1007/12 від 10.07.2012 року, фінансового звіту на 30.06.2010 року, фінансового звіту на 31.12.2010 року, фінансового звіту на 31.03.2011 року, акту контрольної перевірки інвентаризації на 30.06.2010 року, акту контрольної перевірки інвентаризації на 31.12.2010 року, акту контрольної перевірки інвентаризації на 31.03.2011 року, акту № 1 від 15.01.2013 року про вилучення для знищення документів.

Отже, при врахуванні відтворення на підставі первинних документів даних бухгалтерського обліку рахунку 28 "Товари", залишки товарів на звітні дати мають складати: станом на 01.01.2010 року - суму у розмірі 405 780, 10 грн., станом на 01.07.2010 року - суму у розмірі 405 780, 10 грн., станом на 01.01.2011 року - суму у розмірі 405 780, 10 грн., станом на 01.04.2011 року - суму у розмірі 515 779,67 грн. При перерахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів згідно п. 5.9 та п. 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" цей показник складає 0 грн. на кожну звітну дату 2010 року і складає 109 999, 57 грн. на 01.04.2011 року, як саме відображено в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року. Тому, висновки податкового органу щодо заниження валового доходу по строчці 1.2 Декларації "Приріст балансової вартості запасів" на суму 3 440 987, 00 грн., не відповідають дійсним обставинам, що склались та є безпідставними. Суд приймає до уваги пояснення позивача з цього приводу та надані на підтвердження заявлених відомостей письмові докази з огляду на вимоги ст. 71 КАС України.

Крім того, 01.04.2005 року між ТОВ "Омегаметтрейд" та фізичною особою-підприємцем (ФОП) ОСОБА_1 було укладено договір про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги № 104/1 ФП. Відповідно до умов вказаного договору за користування наданими ФОП ОСОБА_1 грошима було встановлено кінцевий термін повернення коштів - 30.04.2014 року. Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти у розмірі - 846 300, 00 грн. не є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки за умовами вказаного договору на ТОВ "Омегаметтрейд" покладено обов'язок щодо повернення вказаних коштів у термін - 30.04.2013 року, що відповідає положенням як Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Податкового кодексу України. Адже згідно пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Ця норма також передбачена і у пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Тому, виходячи з вищенаведеного, висновки відповідача з приводу існування на підприємстві станом на 01.07.2010 року кредиторської заборгованості у сумі 846 300, 00 грн., яка на думку перевіряючих є безповоротною фінансовою допомогою, - є протиправними та спростовуються вищевикладеним.

Щодо висновків податкового органу про встановлену нікчемність укладених правочинів, їх нереальність, та у зв'язку із цим помилковість у формуванні податкового обліку, розрахунку сум податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках факт недійсності правочину має бути встановлений судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Отже, про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у відповідній чинній редакцій) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення податкового кредиту надано пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це належним чином і було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, укладені позивачем правочини із його контрагентами є такими, що відповідають принципам господарської діяльності ТОВ "Омегаметтрейд". Відтак, це спростовує висновки відповідача щодо порушення відповідних норм податкового законодавства. Також матеріалами справи спростовуються висновки відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних та сертифікатів, які б підтверджували якість та походження товару. У зв'язку із чим висновки відповідача щодо встановлених заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму - 2 397 528, 00 грн., заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 492 068, 00 грн., - є помилковими та безпідставними, винесені податкові повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № 0001962201, № 0001952201 - є протиправними та підлягають скасуванню.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, ТОВ "Омегаметтрейд" мало взаємовідносини із такими контрагентами за укладеними правочинами (договір купівлі-продажу № 1409, договір № 328, договір поставки № 4, договір про надання послуг № 2906, договір поставки № 309, договір поставки № Б-2205-12, договір поставки № 104, договір поставки № 0336, договір поставки № 0706/9, договір № Ш 0301/9, договір № 03011, договір поставки № 0539, договір поставки № 0556, договір поставки № 0371, договір поставки № 11, договір № 03012, договір поставки № МЖМ132, договір поставки № 0555, договір поставки № 0355, договір поставки № Д300701), а саме з: ТОВ "Ферріт-Д", ТОВ "Біостар", ТОВ "В.Л.В.", ТОВ "Діксі-Д", ТОВ "Каскад", ТОВ "ТМП-2008", ТВ "МТК - Групп", ТОВ "Компанія "Софттранс", ТОВ "Бріз-2011", ПП "Ясінь", ТОВ "БМТЗ Комплект", ПП "Юпіт", ПП "Ігнаро", ТОВ "Компанія "Альтаїр", ТОВ "Дніпросервіс Плюс", ТОВ "Бізнес Стар", ПП "АТМ", ТОВ "Домінант-Д", ТОВ "Ніксонпетроліум", ТОВ "Стальторг", ТОВ "Фенікс-770", ТОВ "Альфа-Інвест Плюс", ТОВ "Веста-Групп" (контрагентами-покупцями ТОВ "Ферріт-Д" були: ТОВ "Укртехпром Інвест-Сервіс", ТОВ "Будівельна компанія Трест № 17", ТОВ "Тепломаш", ВАТ "Чернігівський механічний завод", ТОВ "Залізний Світ", ПП Фірма "Лібра", ТОВ "ТД Гефест", ПП "Укрмінпром", ПП "ТД Юкас", ТОВ НПФ фірма "Успіх-Д", ТОВ "Енергомаш", ПП "Мінпром", ПП "Укрстіл", ПП "Про-Енерджи Інжиніринг", ТОВ "Укрбудівниця"; контрагентами-покупцями ТОВ "Біостар" були: ТОВ "Гранд Вітан", ПП "Укрмінпром", ТОВ "Тіагран-Метал", ТОВ "Укренергомонтаж", МКП "Дніпропетровський електротранспорт", ТОВ "Рапід Сервіс", ТОВ "МЖК-Зоряний", ВАТ "Дніпрополімермаш"; контрагентами-покупцями ТОВ "В.Л.В." були: СФГ "Шторм").

На підтвердження реальності проведених господарських операцій позивачем було надано копії таких первинних документів: договорів, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, видаткових/податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправність спірних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 804/12875/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай

Згідно з оригіналом.

Помічник судді І.О. Гуртова