Ухвала суду № 41229138, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 рокусправа № П/811/322/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року по справі № П/811/322/14

за позовом Приватного підприємства "СТ-Сервіс"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "СТ-Сервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 07.11.2013р. №0001222202 та №0001202202, від 27.01.2014р. №0000052202.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю та безпідставністю спірних податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що ПП „СТ-Сервіс" вело податковий облік у відповідності до вимог чинного законодавства України та не допускало порушень про які йдеться в акті перевірки та в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "СТ-Сервіс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди, укладені позивачем з контрагентами та з приводу реальності яких відповідачем здійснено перевірку, порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу дослідив обставини по справі та не встанови реальності здійснення господарських операцій позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Кіровоградською ОДПІ на підставі наказу №776 від 20.09.2013р. проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складено акт №105/11-23-22-02/30566892 від 25.10.2013р., в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

пп.135.5.4, 135.5.5 п.135.5 ст.135, п.п.138.2, 138.4 ст.138, пп.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 4410351 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 року - 4406325 грн., 1 квартал 2012р. - 4026 грн.,

завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік (4 квартал 2011 року) в сумі 20845 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 13 285 грн. за 4 квартал 2012 року в сумі 62 400 грн.;

п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (рядок 19 декларації з ПДВ) за грудень 2011 року на загальну суму 19568 грн.,

пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.12 №1342 „Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за грудень 2012 року на суму 1 223 284 грн..

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.11.2013р.:

№0001222202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 4 412 364 грн., у тому числі 4 410 351 грн. - за основним платежем та 2 013 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0001212202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 96 530 грн., в т.ч. за 2011 рік - 20 845 грн., 9 місяців 2012 року - 13 285 грн., 2012 рік - 62 400 грн.;

№0001202202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011р. на 19568 грн.

За результатами адміністративного оскарження, вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №453/10/11-28-10-01-08 від 16.01.2014р. податкові повідомлення-рішення №0001222202 та №0001202202 від 07.11.2013р. залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0001212202 скасовано в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 15600 грн. та не задоволено скаргу позивача в іншій частині. В зв'язку з чим, прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2014 року №0000052202, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 80930 грн., в т.ч. за 2011 рік - 20 845 грн., 9 місяців 2012 року - 13 285 грн., 2012 рік - 46 800 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Щодо порушення позивачем пп.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України та не включення до інших доходів за 4 квартал 2011року коштів в сумі 18 358 269 грн., отриманих за договором-доручення від 07.05.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2007р. між ОСОБА_1 (Довіритель) та позивачем (Повірений) укладено договір доручення, згідно якого Довіритель доручив Повіреному підшукати та забезпечити придбання Довірителем у власність до 03.03.2009р. об'єкти нерухомості.

Додатковими угодами від 05.02.2010р. та 28.04.2010р. термін договору було продовжено до 03.06.2010р. та згодом до 31.12.2015 року, у зв'язку з відсутністю на ринку нерухомості пропозицій з продажу нерухомості за параметрами та на умовах, які вимагає Довіритель, а також у зв'язку з наближенням закінчення терміну дії Договору.

Податковий орган дійшов висновку про удаваність зазначеного договору доручення, та вказав на те, що фактично кошти, отримані ПП „СТ-Сервіс" від ОСОБА_1 в сумі 18 358 269,00 грн., є поворотною фінансовою допомогою, і відповідно до п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України мали бути включені до складу інших доходів за 4 квартал 2011 року.

Колегія суддів вважає такий висновок безпідставним з наступних підстав.

Відповідно ст.638 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Статтею 1002 ЦК України передбачено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

У даному випадку вищевказаний договір не виконаний, термін дії не сплив, плата за вказаним договором позивачем не отримана.

Згідно з пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Підпункт 135.5.5 пункту 13.5 статті 135 Податкового кодексу України передбачає, що інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Однак, відповідно до пп.136.1.19 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів.

Згідно з пп.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування враховуються, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агенті тощо); дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Таким чином, грошові кошти, які надходять платнику податку (повіреному) на підставі договору доручення, не включаються до доходу такого платника податку.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. (п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України)

Датою визнання доходів в результаті виконання договору доручення є дата складання та подання звіту довірителю щодо виконання усіх умов договору. У випадку отримання повіреним суми коштів від довірителя до моменту виконання договору доручення така сума не може визнаватися як винагорода, оскільки згідно ст.1002 ЦК України повірений має право на плату лише після виконання своїх зобов'язань за договором.

Доказів того, що між позивачем та ОСОБА_1 фактично укладено договір про надання послуг, відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що за договором доручення з ОСОБА_1, позивач отримав кошти на виконання послуг, які відобразив в бухгалтерському обліку по рахунку 6811 «Розрахунки за авансовими платежами, одержаними у національній валюті». Оскільки договір триває, то й відповідно винагороди позивач ще не отримав, кошти отримані на виконання послуг, ще не повернуті. Отже, зазначені кошти не включені позивачем до складу загального доходу, оскільки дані кошти не є винагородою - доходом позивача. Висновки податкового органу щодо необхідності включення їх до складу інших доходів, оскільки кошти є поворотною фінансовою допомогою безпідставні. Будь яких доказів, що свідчать про нечинність, нікчемність або удаваність угоди доручення відповідачем не надано.

Щодо заниження позивачем задекларованих інших доходів в сумі 820 513,33 грн. за рахунок кредиторської заборгованості перед ТОВ „Агроспецсервіс.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.01.2008р. між ТОВ „Агроспецсервіс" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір матеріал, згідно якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (а саме паливно-мастильні матеріали, запасні частини, будівельні матеріали, обладнання, основні засоби та інше), загальною вартістю 5 000 000 грн.

При цьому, 01.01.2009р. між ТОВ „Агроспецсервіс" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі - продажу №40/1, згідно якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ТМЦ (будматеріали, запасні частини, ПММ та інше), загальною вартістю 10 000000 грн.

При проведенні розрахунків між ПП „СТ-Сервіс" та ТОВ „Агроспецсервіс" за отримані товарно-матеріальні цінності у платіжних дорученнях помилково було вказано реквізити договору №40/1 від 01.01.2009 року замість реквізитів договору матеріал від 15.01.2008 року, по якому фактично рахувалася заборгованість.

За вказаними обставинами, податковий орган здійснив висновок про безпідставне зменшення позивачем кредиторської заборгованості в сумі 820 513,33 грн. по договору ДГ- матеріал від 15.01.2008 р. за отримані матеріали, за які фактично минув строк позовної давності.

Такі висновки відповідача спростовуються матеріалами справи, а саме - листами, що надіслані позивачем на адресу ТОВ „Агроспецсервіс", про зміну (уточнення) призначення платежів у вищезазначених платіжних дорученнях, які також надавались податковому органу під час перевірки, копії платіжних доручень та на підтвердження, що кошти перераховано даному контрагенту - виписку по рахунку з банку.

Стосовно твердження відповідача щодо неправильного відображення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду у податкових деклараціях за 1 квартал 2012 року, в сумі 20845 грн., колегія суддів зазанчає.

ПП „СТ-Сервіс" у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по рядку 06.5 податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 рік відображено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду (2-4 квартал 2011р) в сумі 20845 грн..

У декларації за 4-й квартал 2011р. був дохід в сумі 3428 грн., підприємством було подано уточнюючий розрахунок за 2011р. відповідно до якого скорегована сума збитків склала 20 845 грн., яка й перенеслась на 1-й квартал 2012 року.

Податковий орган дійшов висновку, що в зв'язку з порушенням позивачем вимог пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу по взаємовідносинам з ТОВ „Агроспецсервіс" у підприємства відсутнє від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартал 2011 року у розмірі 20845 грн.

З даним твердженням колегія суддів не може погодитись з огляду на положення п.150.1 ст.150 Податкового кодексу, якими передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Враховуючи, що позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ „Агроспецсервіс", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду до складу витрат першого календарного кварталу наступного податкового періоду.

Стосовно завищення позивачем у 4 кварталі 2012 року на суму 46 800 грн. - витрати на добровільне страхування транспортного засобу АUDІ А8 long, який перебуває в оренді у ПП „Стандарт - Сервіс".

Як вбачається з матеріалів справи 03.01.2012 року між ПП „Стандарт - Сервіс" (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди транспортних засобів №03/1/12. Додатковою угодою №2 до даного договору, пункт 1.1 викладено в іншій редакції, а саме Орендодавець передає Орендарю в тимчасове володіння техніку моделей: легкові автомобілі - АUDІ А8 НОМЕР_1. Даний транспортний засіб передано позивачу 14.09.2012р., про що надано відповідні докази, а саме акт прийому-передачі.

02.10.2012р. між позивачем та ПАТ «ХДІ страхування» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06-0001020/12-78.

Відповідачем здійснено висновок про те, що витрати на страхування є витратами майбутнього періоду, а тому не повинні були включатись до витрат 4 кварталу 2012 року. Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з наступних підстав.

Таким чином, здійснене позивачем страхування, пов'язане із здійсненням його господарської діяльності, відповідно, віднесення сплаченої страхової премії до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є правомірним, а тому виключення відповідачем зі складу витрат частини страхової суми в розмірі 46 800 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо завищення витрат у 3 кварталі 2013 року у розмірі 13285 грн. по взаємовідносинам з ПП „Ін-Тайм".

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що 17.09.2012р. позивачем (Замовник) укладено з ПП „Ін-Тайм" (Виконавець) договір про виконання робіт №003Р_17912, згідно якого Виконавець зобов'язується виконати роботи на об'єкті Замовника щодо укладання терасної дошки, а Замовник прийняти виконані роботи та сплатити за них кошти.

Факти отримання позивачем від ПП „Ін-Тайм" послуг згідно даного договору підтверджуються: податковими накладними, актом приймання-передачі виконаних робіт. Позивачем за отримані роботи, перераховано на розрахунковий рахунок ПП „Ін-Тайм" їх вартість, що підтверджується випискою по рахунку позивача . Витрати на отримання даних робіт від ПП „Ін-Тайм" віднесено позивачем до складу витрат 3 кварталу 2012 року у розмірі 13284,56 грн., про що встановлено відповідачем під час перевірки.

Відповідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, а також наявність документального та реального підтвердження виконання операцій між позивачем та ПП „Ін-Тайм", згідно з первинними документами, суд дійшов правильного висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат - витрати на придбання робіт по укладанню терасної дошки.

Щодо завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування ПДВ за грудень 2011р. у розмірі 19568 грн. по взаємовідносинам з ТОВ „Альфареалком".

24.10.2011р. позивачем (Замовник) укладено з ТОВ „Альфареалком" (Підрядник) договір №2410/1 щодо виконання будівельно-монтажних робіт. Факти отримання позивачем від ТОВ „Альфареалком" робіт згідно даного договору підтверджуються: податковою накладною №62 від 12.10.2011р., актом приймання-передачі виконаних робіт за березень 2012р. Вищезазначену податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту за грудень 2011р. у розмірі ПДВ 19568,09 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПП „СТ-Сервіс". Позивачем за отримані роботи, перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Альфареалком" їх вартість, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані. Також відсутні докази недійсності податкових накладних, виписаних контрагентами, які за приписами вищенаведених норм є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки підприємство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: договори поставки, видаткові накладні, ТТН, що свідчать про перевезення товару від постачальників до покупця, податкові накладні, платіжні документи, що свідчать про оплату придбаного товару позивачем.

Використання позивачем придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів поставки, договорів на використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Отже, доводи скаржника про те, що дії вчинені сторонами були направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки носять характер припущень, без посилань на порушення саме позивачем конкретних норм чинного податкового законодавства, яке б обґрунтувало проведених податковим органом зменшень від'ємного значення ПДВ.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, щодо відсутності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують доводи, викладені у постанові.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 р. у справі № П/811/322/14 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 р. у справі № П/811/322/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай

Згідно з оригіналом.

Помічник судді І.О. Гуртова