Ухвала суду № 41223087, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/39332/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Малиніна В.В.,

Загороднього А.Ф,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровського обласного центру зайнятості на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов'язання стягнути грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів,

встановила:

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов'язання стягнути грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними дії Дніпропетровського обласного центру зайнятості щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів; зобов'язано Дніпропетровський обласний центр зайнятості виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі 15950 грн.

Дніпропетровський обласний центр зайнятості подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді начальника відділу статистики, моніторингу та прогнозування Дніпропетровського обласного центру зайнятості та прийняла Присягу державного службовця.

Наказом Дніпропетровського обласного центру зайнятості №99-ос від 15.08.2011 ОСОБА_2 була звільнена з займаної посади начальника відділу статистики, моніторингу та прогнозування, у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи за пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України. Оскільки при звільнені ОСОБА_2 не було виплачено грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів, вона звернулась до суду.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач має право на отримання грошової допомоги при звільненні в розмірі 10 посадових окладів відповідно до частини 2 статті 37 Закону України "Про державну службу".

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Частиною 13 статті 37 вищенаведеного Закону передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Статтею 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" встановлено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами у організації виробництва і праці, а також у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах - стаж роботи що дає право на даний вид пенсії.

Як було встановлено судами, ОСОБА_2 було звільнено у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи за пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України. Згідно довідки Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська №4041/10-15-1 від 29.09.2011, позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду та одержує пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Під час призначення пенсії до позивача застосовано положення статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", якою передбачено додаткову соціальну гарантію з боку держави для певної категорії громадян, а саме: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов.

Відмовляючи у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідач посилався на норми Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", які визначають лише право на достроковий вихід на пенсію за певних умов, але не визначають та не встановлюють право на отримання грошової допомоги при припинені державної служби. А на думку відповідача обов'язковими умовами для виплати грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, з урахуванням приписів статті 37 Закону України "Про державну службу", є наявність права на вихід на пенсію державного службовця на момент звільнення з роботи.

Разом з цим, згідно висновку викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України "Про державну службу".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2014 року № 21-170а14.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо задоволення позову, оскільки державний службовець ОСОБА_2 на момент звільнення мала необхідний страховий стаж та стаж державної служби, що давав їй право виходу на пенсію та отримання відповідної грошової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання дій неправомірними та зобов'язання стягнути грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

В.В. Малинін