Ухвала суду № 41223078, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/34649/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Малиніна В.В.

Загороднього А.Ф,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку, треті особи: Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови,

встановила:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку, треті особи: Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.02.2010 заступником начальника ВДВС Ленінського РУЮ у місті Донецьку Гопцій С.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-3202/2009.

03 березня 2010 року заступником начальника ВДВС Ленінського РУЮ Гопцій С.П. винесено постанову серії АА № 86947 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та 04.03.2010 складено акт серії АА №521432 опису і арешту майна, згідно якого накладено арешт на п'ятикімнатну квартиру НОМЕР_1 в буд. АДРЕСА_1, загальною площею 205,7 кв. м житловою площею 134,0 кв.м. та на гаражний бокс НОМЕР_2 площею 17,1 кв.м, розташований у підвалі житлового буд. АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих 26.02.2010 Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради.

02 липня 2010 року заступником начальника ВДВС Ленінського РУЮ у місті Донецьку Гопцій С.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3202/2009 від 15.02.2009, скасовано арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 03.03.2010 серії АА № 869473 та знято арешт з майна, що належить ОСОБА_6

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3, батьком якого, є ОСОБА_7, а мати ОСОБА_2

ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 з заявою про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 Проте 29 листопада 2014 року постановою про відмову в здійсненні нотаріальної дії приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва на спадщину за законом на ім'я малолітнього сина ОСОБА_3 на нерухоме майно п'ятикімнатну квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 205,7 м2, житловою площею 134,0 м2 та на гаражний бокс в будинку АДРЕСА_1.

Відмова була мотивована тим, що за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою вказаних об'єктів нерухомості право власності на п'ятикімнатну квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 205,7 м2, житловою площею 134,0 м2 та на гаражний бокс в будинку АДРЕСА_1 зареєстровано на ОСОБА_8 18.03.2013 за №376802 на підставі договору купівлі-продажу.

Враховуючи той факт, що право власності на вказані об'єкти нерухомості за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не належало на день здійснення нотаріальної дії ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, приватний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_3 на заначене нерухоме майно.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та ВАТ "ВТБ Банк" укладено Генеральну угоду № 39, на підставі якої укладено кредитний договір № 2.117-39/08 - СК від 25.04.2008 та кредитний договір № 2.138-39/08 - СК від 05.06.2008.

В забезпечення виконання умов Генеральної угоди № 39 від 25.04.2008 та кредитних договорів № 2.117-39/08 - СК від 25.04.2008 і № 2.138-39/08 від 05.06.2008, між ОСОБА_6 та ВАТ "ВТБ Банк" укладений договір застави № 2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 610, згідно умов якого ОСОБА_6 передав в заставу ВАТ "ВТБ Банк" майнові права за договором про часткову участь в будівництві житлового будинку №04/36 від 13.01.2006., укладеним між ОСОБА_6 та ТОВ "Технопрогрес" щодо дольової участі у будівництві багатоповерхового житлового будинку в комплексі з приміщеннями загального призначення і гаражами, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,4642 га по АДРЕСА_2.

Відповідно до зазначеного договору № 04/36 від 13.01.2006 долю у будівництві складає квартира НОМЕР_1 на 12 поверху, площею 196,1 кв.м. і бокс-стоянка НОМЕР_2 площею 17,3 кв.м. на 2 поверсі (підземний).

Згідно витягу № 25452889 від 02.03.2010, виданого КП "БТІ міста Донецька" на підставі свідоцтва про право власності від 26.03.2010, виданого Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, було зареєстровано право власності ОСОБА_6 на п'ятикімнатну кв. НОМЕР_1 в буд. АДРЕСА_1.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 28776481 від 08.10.2010, наданого приватним нотаріусом ОСОБА_10, запис № 2, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 12.05.2008 за № 7160484 реєстратором - Донецькою філією державного підприємства "Інформаційний центр" на підставі договору № 2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008, зареєстровано обтяження, а саме: об'єкт обтяження: майнові права, що ґрунтуються на договорі про часткову участь в будівництві житлового будинку № 04/36 від 13.01.2006, загальна вартість майнових прав, переданих в заставу, становить 1200 000 грн., відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати, обтяжувач: ВАТ "ВТБ Банк", боржник: ОСОБА_6, розмір основного зобов'язання: 11 400 000 доларів США, строк виконання основного зобов'язання: 25.04.2018, термін дії: 12.05.2013, звернення стягнення: не зареєстровано, додаткові дані: Генеральна угода НОМЕР_2 від 25.04.2008.

27 грудня 2011 року на ім'я начальника ВДВС Ленінського РУЮ у місті Донецьку надійшов лист від ліквідатора Куюна Д.В., який повідомив, що ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2010 було порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

Постановою Господарського суду Київської області від 26.12.2011 у справі №Б18/168-10/3 фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Куюна Д.В.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови Державної виконавчої служби від 20.06.2012 про скасування постанови та акту від 02.07.2010 у ВП №17503635 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та відновлення виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що незважаючи на наявність зареєстрованого обтяження та заборону відчуження, згідно відповіді, наданої КП "БТІ міста Донецька" на запит ліквідатора, кв. НОМЕР_1 в буд. АДРЕСА_1, без повідомлення і без згоди заставодержателя ВАТ "ВТБ Банк", було неправомірно відчужено в процесі виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа на підставі рішення від 17.02.2009 Ленінського районного суду міста Донецька по справі №2-3203/09 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 боргу в сумі 1001820,00 грн.

Однак, колегія суддів з такими висновками судів погодитись не може з огляду на наступне.

Постанова заступника начальника ВДВС Ленінського РУЮ у місті Донецьку Гопцій С.П. від 02.07.2010 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу і акт державного виконавця, складений за фактом передачі майна ОСОБА_7 в рахунок погашення боргу ОСОБА_6, були підставою для оформлення ОСОБА_7 права власності на майно.

На підставі постанови та акту від 02.07.2010 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 було видано Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо торги не відбулися, згідно якого було посвідчено, що ОСОБА_7 належить на праві власності нерухоме майно, що складається з п'ятикімнатної квартири НОМЕР_1 в буд. АДРЕСА_1, загальною площею 205,7 кв.м житловою площею 134,0 кв.м, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.02.2010 Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно у КП "БТІ міста Донецька" за реєстраційним № 29800096 згідно витягу № 25452889 від 02.03.2010, номер запису 72111 в книзі: 150дк-33; вартістю 1072333 грн., оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися і стягувач - ОСОБА_7 виявив бажання залишити за собою не продане майно, що раніше належало ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.02.2010 Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради.

Зазначене свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо торги не відбулися зареєстровано приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі за № 3935 02.07.2010, зареєстровано в державному реєстрі правочинів 02.07.2010 року за № 4009718 та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.07.2012 року.

На підставі постанови та акту від 02.07.2010 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів , якщо торги не відбулися, згідно якого було посвідчено, що ОСОБА_7 належить на праві власності майно, що складається з гаражного боксу НОМЕР_2 площею 17,1 кв.м, розташованого у підвалі житлового буд. АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.02.2010 Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно у КП "Комунальне бюро технічної інвентаризації м. Донецька" за реєстраційним №29800046 згідно витягу № 25452805 від 02.03.2010 номер запису 10176 в книзі: 19чн, вартістю 85925 грн., оскільки майно не реалізовано торги не відбулися і стягувач - ОСОБА_7 виявив бажання залишити за собою не продане майно, що раніше належало ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.02.2010 Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради.

Зазначене свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо торги не відбулися зареєстровано приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі за № 3937 02.07.2010, зареєстровано в державному реєстрі правочинів 02.07.2010 за № 4009732 та було зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.07.2012 року.

Згідно витягів № 26669105 від 09.07.2010 та № 26683296 від 12.07.2010 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "БТІ міста Донецька", на підставі Свідоцтва № 3935 та № 3937 від 02.07.2010, виданих приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, було зареєстровано право власності ОСОБА_7 на п'ятикімнатну квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 та гаражний бокс в будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України, а іншого майна - Кабінетом Міністрів України.

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна.

Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру. Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

Відповідно до положень статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 06.05.2012) контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Постанови, зазначені в частинах другій - четвертій цієї статті, можуть, бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленому цим Законом.

Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.

Разом з цим суди попередніх інстанцій не надали відповідної оцінки рішенню Ворошиловського районного суду м. Донецька від 15 березня 2012 року, яким було визнано недійсним договір №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008, укладений між ОСОБА_6 та ВАТ «ВТБ Банк» в особі філії ВАТ «ВТБ Банк» в м. Донецьку, з моменту його укладення.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуюче те, що рішенням суду від 15.03.2012 було визнано недійсним договір, який був підставою для прийняття державною виконавчою службою оскаржуваної постанови від 20.06.2012 про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови та акту від 02.07.2010 щодо передачі майна стягувача в рахунок погашення боргу та скасування постанови, то відповідно не було підстав визнавати недійсними дії державного виконавця при прийнятті постанови та акту від 02.07.2010.

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій оцінки не надали.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку, треті особи: Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та скасування постанови - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

В.В. Малинін