Ухвала суду № 41222943, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/65524/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011 по справі №2а/1770/2532/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролшип» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролшип» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011 №0000462351/0.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області 06.10.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.10.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, Державною податковою у Рівненському районі Рівненської області позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ролшип» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а саме в 2 кварталі 2009 року завищено валові витрати на суму страхових внесків зі страхування заставного майна на користь банку в сумі 3015,17грн., оскільки вигодонабувачем за таким договором страхування є банк, а не позивач; в 4 кварталі 2009 року занижено валові доходи на суму 27283,00грн. по операції з умовного нарахування відсотків, що нараховувались на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець названого звітного періоду; в 1 та 3 кварталах 2010 року завищено задекларовані показники валових витрат рядка 04.1 названих декларацій в розмірі 241333,00грн., зокрема в 1 кварталі 2010 року -123333,00грн по операціях з Приватним підприємцем ОСОБА_1 (120000грн.), з Закритим акціонерним товариством ФПК «Екодім Україна» (2000грн) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудтех» (2000грн.) та в 3 кварталі 2010 року в розмірі 118000,00грн. по операціях з ОСОБА_1 по яким минув термін позовної давності. При цьому, позивачем до складу валового доходу 1 та 3 кварталу 2010 року відповідно віднесено суму кредиторської заборгованості (по операціям з переліченими контрагентами), по якій минув термін позовної давності.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області складено акт від 16.05.2011 №13/23/32347066 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2011 №0000462351/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ролшип» нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 84855,00грн., в тому числі за основним платежем - 67908,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16977,00грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що платник податку має право на віднесення до складу валових витрат суми витрат на страхування майна, незалежно від того чи є він вигодонабувачем за відповідним договором страхування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в 2 кварталі 2009 року віднесено до складу валових витрат страховий внесок зі страхування заставного майна в сумі 3015,17грн. за договором страхування, вигодонабувачем за яким є банк.

Сторонами не заперечувались обставини щодо зв'язку операцій зі страхування майнових інтересів позивача пов'язаних з володінням, користуванням майном, що знаходяться у заставі банку з метою забезпечення виконання ним зобов'язань за кредитним договором з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, включення до складу валових витрат суми страхових платежів, сплачених страхувальником (позичальником) за договором страхування, за яким вигодонабувачем є кредитор, а не страхувальник, є правомірним.

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем валового доходу по операції з умовного нарахування відсотків, що нараховувались на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповернутою на кінець названого звітного періоду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач до складу валового доходу рядка 01.6 декларацій з податку на прибуток за 2009 рік включив умовні відсотки за користування поворотною фінансовою допомогою, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, в розмірі 59114,00грн на відміну від фактичних 69688,00грн.

Збільшення показників валового доходу призводить до перерахунку показників об'єкта оподаткування. Як встановлено судами, позивачем задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі 1023244,00грн. Збільшення валового доходу на 10574,00грн. призводить часткового зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування і не призводить до його позитивного значення, що в свою чергу вказує на відсутність податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток за 2009 рік.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат по операціях по яким минув строк позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Пунктом 1.25 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що зокрема безнадійною заборгованістю є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу платника включаються, зокрема, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Таким чином, суми простроченої кредиторської заборгованості по яким минув строк позовної давності повинні бути включені платником податку до складу валового доходу того звітного періоду, в якому закінчився строк позовної давності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до складу валового доходу 1 та 3 квартали 2010 року відповідно віднесено суму кредиторської заборгованості в 1 кварталі 2010 року - 123333,00грн по операціях з Приватним підприємцем ОСОБА_1 (120000грн.), з Закритим акціонерним товариством ФПК «Екодім Україна» (2000грн) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудтех» (2000грн.) та в 3 кварталі 2010 року в розмірі 118000,00грн. по операціях з ОСОБА_1, що свідчить про виконання ним вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Посилання відповідача на те, що крім збільшення сум валового доходу на суми кредиторської заборгованості по операціям з переліченими контрагентами, по яких минув строк позовної давності, позивач повинен зменшити валові витрати на суми по операціям з названими контрагентами, що здійснювалися у минулих періодах, як таких що не пов'язані з господарською діяльністю позивача, обґрунтовано не взято судами до уваги, оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено обов'язку платника податку зменшувати валові витрати на вартість товарів (робіт, послуг), включених до валових витрат за правилом першої події, у разі неоплати таких товарів (робіт, послуг) протягом строку позовної давності.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення від 30.05.2011 №0000462351/0 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2011 по справі №2а/1770/2532/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв