Ухвала суду № 41222942, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/800/31536/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року

по справі №2а/0470/10792/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Модем ЛТД» (надалі - ТОВ фірма «Модем ЛТД»)

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі - Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області)

про скасування податкових повідомлень-рішення, -

встановив:

У серпні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2011р. №0000882320, №0000862320 та №0000892320.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області від 07.06.2011р. №0000862320 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 152695,33грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 38173,86грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області від 07.06.2011р. №0000882320 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 122311,21грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 30577,80грн. В задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.06.2011р. №0000882320, №0000862320, №0000892320. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ фірма «Модем ЛТД» з питань дотримання податкового та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Колідо» з 01.07.2010р. по 28.02.11р., за результатами якої складено акт від 23.05.2011р. №475/232/19157483

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000862320, яким ТОВ фірма «Модем ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток на 596145,70грн., з яких 119229,14грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000882320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на 357814,99грн., з яких 71563,00грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000892320, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 145047,62грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.).

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, за змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як визначено у п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011р. ПК України.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Колідо» (продавець, виконавець) та ТОВ «Модем ЛТД» (покупець, замовник) укладено договір поставки від 01.09.2010р. №МоКо/2, за умовами якого продавець (виконавець) зобов'язується поставити (надати) покупцю (замовнику) продукцію (послуги або роботи): за асортиментом, в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з цим договором, а покупець (замовник) прийняти і оплатити їх в термін, зазначений в п.3.1. договору (п.1.1. договору).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Колідо» підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які оформлені належним чином, зокрема: актами виконаних робіт, накладними, податковими та видатковими накладними, платіжними документами та інш.

Із наданих позивачем під час розгляду справи документів вбачається фактичне виконання спірних операцій, а також номенклатура, ціна і сума поставки товару, наданих послуг (робіт). Розрахунки були здійснені шляхом перерахування грошових коштів. Також позивачем були надані докази подальшого продажу товарів, придбаних у ТОВ «Колідо».

При цьому сам по собі факт відсутності окремих реквізитів в товарно-транспортних документах не може свідчити про відсутність реальності вчинених угод.

Крім того, судом апеляційної інстанції взято до уваги наявний в матеріалах справи акт від 05.04.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Колідо» за період з 03.08.2010р. по 28.02.2011р., який свідчить, що ТОВ «Колідо» були відображені податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Модем ЛТД».

Зазначене спростовує висновки суб'єкта владних повноважень про відсутність як бази так і об'єкту оподаткування у ТОВ фірма «Модем» податком на додану вартість та податком на прибуток.

Як свідчить розділ II акта перевірки від 23.05.2011р. №475/232/19157483, у періоді, в якому було проведено перевірку, ТОВ фірма «Модем ЛТД» використовував у діяльності і власні офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення тощо) основні фонди І групи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що досліджуючи взаємовідносини, які склались між позивачем та ТОВ «Колідо», судом першої інстанції не взято до уваги вищенаведені обставини.

Стосовно доводів податкового органу, що ТОВ «Колідо» порушено ст.93 ЦК України, відповідно до якої місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Також не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що в ході перевірки було встановлено, що угоди поставки (придбання) є нікчемними, задекларовані показники по реалізації товарів (робіт, послуг) не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки суб'єктом владних повноважень не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Натомість суб'єкт владних повноважень обмежився лише загальним трактуванням норми закону, порушення якого призводить до визнання правочину нікчемним.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов