Ухвала суду № 41221889, 28.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2014 року

справа № 2а-0870/4553/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року

по справі № 2а-0870/4553/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор СТР"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотор СТР» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0001792302/0 та №0001822302/0 від 31.12.2010 року .

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що в Акті перевірки ДПІ робить висновок про те, що угоди, укладені між ТОВ «Мотор СТР» та ВАТ «Мотор Січ» з одного боку та між ТОВ «Мотор СТР» і іншими контрагентами носять фіктивний характер, не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є нікчемними, оскільки завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та порушують публічний порядок. Проте усі правочини, що мали місце між ТОВ «Мотор СТР» і ВАТ «Мотор Січ» та іншими контрагентами мали на меті настання певних наслідків - надання певних послуг з прибирання службових приміщень та не мали на меті порушити публічний порядок. Факт надання та отримання послуг з чергування та прибирання за участю ТОВ «Мотор СТР» повністю підтверджується наданими під час перевірки документами первинного бухгалтерського обліку, у тому числі актами виконаних робіт, відповідно до яких і було надано відповідні послуги. Наявність відповідним чином оформлених актів є достатнім доказом для підтвердження отримання чи надання послуг. В акті перевірки немає жодного зауваження щодо оформлення актів виконаних робіт, накладних на отримання товарів ТОВ «Мотор СТР». Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинного законодавства. Позивач вказує, що нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, у тому числі за податковими правопорушеннями. Крім того, згідно з ППР №0001792302/0 від 31.12.2010 ТОВ «Мотор СТР» донараховано суму податку на прибуток, яку підприємство неправомірно визначило при обчисленні валових доходів та витрат за послугами з прибирання та чергування, а також за ТМЦ, які були використані при наданні послуг з прибирання ВАТ «Мотор Січ». Оскільки здійснення операцій з надання позивачу послуг та ТМЦ підтверджується первинними документами, а саме: рахунками, платіжними дорученнями та іншими документами, висновок наведений в акті перевірки щодо завищення ТОВ «МоторСТР» валових доходів та завищення валових витрат є безпідставним. В акті перевірки відсутнє викладення змісту порушень ТОВ «Мотор СТР», а не його контрагентами, конкретних пунктів і статей нормативно-правових актів та не зазначено жодного первинного документу ТОВ «Мотор СТР», яки б підтверджували факт порушення саме ТОВ «Мотор СТР», а не його контрагентами податкового законодавства.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року даний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача (податкового органу) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя при прийнятті податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкцій діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Суду надані пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планова виїзна перевірка ТОВ «Мотор СТР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2007 по 30.09.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010.

За результатом проведеної перевірки складено акт №162/23-2/35215905 від 24.12.2010 року, яким встановлено наступні порушення: - пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 на загальну суму 36 670 грн., у т.ч.: за І квартал 2008 року на суму 16 468 грн.; півріччя 2008 року на суму 32 936 грн.; 3 квартали 2008 року на суму 32 936 грн.;2010 рік на суму 3734 грн.;3 квартали 2010 року на суму 3734 грн.; пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, всього на суму 29 337 грн., в т.ч. по періодах: березень 2008 року у сумі 13 175 грн.; липень 2008 року у сумі 13 175 грн.; липень 2010 року у сумі 2987 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0001792302/0, яким визначена сума за платежем податок на додану вартість у розмірі 29337 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 14668,50 грн., №0001822302/0, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням податок на прибуток у розмірі 36670 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 18335 грн.

Позиція перевіряючи полягає в тому, що ТОВ «Мотор СТР» завідомо укладало угоди по придбанню ТМЦ, які порушують моральні засади суспільства. Документи, складені між вказаними в акті контрагентами суперечать діючому законодавству (за комплексом наведених виявлених фактів) є недійсними або нікчемними, документи, що підтверджували б факт виконання послуг по організації чергування та прибирання приміщень відсутні, отже документальне забезпечення виконання вказаних послуг не доводить факту виконання послуг, документи, складені по взаємовідносинах з підприємствами, що мають ознаки «податкової ями», та віднесені до податкового кредиту та валових витрат з метою мінімізації податку на додану вартість та податку на прибуток і формування податкового кредиту та валових витрат третіх осіб, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України в період з 01.10.2007 по 30.09.2010 року.

В основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень було покладено висновок податкового органу про те, що угоди, укладені ТОВ «Мотор СТР» є нікчемними, у зв'язку з тим, що за результатами автоматизованого співставлення по контрагентами встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємствами - покупцями у перевіряємих періодах. Причиною розбіжностей є недекларування податкових зобов'язань контрагентами - ТОВ «Нікас-99», ТОВ «ТД Лігатек», ТОВ «Стелсі-08», ПП «Стройзаказ», ПП «Політцентрсервіс», ПП «Полімер Форт», ТОВ «НМП-2009», ПП «Ажур-М», ТОВ «Цоколь», ТОВ «Вел-Маркет». Додатки К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємств за періоди, що перевірялися не надавалися, що свідчить про відсутність на підприємствах основних засобів, виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Виду діяльності - 74.70.0 (прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів) контрагенти не мають. Загальна чисельність працюючих у контрагентів від 1 до 5 осіб. Перепустки на територію ВАТ «Мотор Січ» працівникам контрагентів не видавалися.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, а тому висновки відповідача щодо нікчемності правочинів ТОВ «Мотор СТР» не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, зазначаючи наступне.

Стосовно включення до складу валових витрат та податкового кредиту по податку на дадану вартість первинних документів, отриманих від контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання вказаних послуг здійснювалося наступними підприємствами: ТОВ «Нікас-99», ТОВ «ТД Лігатек», ТОВ «Стелсі-08», ПП «Стройзаказ», ПП «Політцентрсервіс», ПП «Полімер Форт», ТОВ «НМП-2009», ПП «Ажур-М», ТОВ «Цоколь», ТОВ «Вел-Маркет».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

В силу вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та при цьому мають містити визначені цим Законом обов'язкові реквізити (ст. 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

При цьому жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту надання послуг, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також слід зазначити, що незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг, оскільки в силу відсутності визначення поняття "податковий облік" в чинному законодавстві на момент виникнення спірних правовідносин та з точки зору пп. 1.2.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України, в якому зазначено, що податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до законодавства України і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються ДПАУ, та при цьому, як зазначено у цьому пункті Положення, зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік, фінансовий (бухгалтерський) та податковий облік - це різні поняття. Відповідно, недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути підставою для прийняття рішення про виключення суми зі складу валових витрат.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновків щодо наявності документального підтвердження факту понесення позивачем витрат на оплату послуг з чергування та прибирання виробничих та службових приміщень-цехів як підстави для включення цих витрат до складу валових витрат. Водночас з огляду на те, що Законом не визначено переліку документів, які мають підтверджувати ті чи інші витрати платника, та з урахуванням наявних у матеріалах справи актів завершення робіт, підписаних позивачем та контрагентами, слід погодитися з висновком суду про правомірність включення позивачем цих витрат до валових витрат підприємства.

Отже, в силу установленого судом факту понесення позивачем фактичних витрат під час отримання послуг з чергування та прибирання виробничих та службових приміщень-цехів слід погодитися з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість включення ТОВ «Мотор СТР» до валових витрат підприємства витрат на придбання вказаних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт до укладених договорів з контагентами містять зміст господарської операції: " прибирання виробничих та службових приміщень-цехів ". Безпосередньо в самих договорах наводиться напрямки здійснюваних послуг, а саме, прибирання виробничих та службових приміщень-цехів за відповідними адресами. Також акти виконаних робіт містять й інші обов'язкові реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, - дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, підпис осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Також слід зазначити, що відсутність матеріально - технічної бази у господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

Отже, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, про відсутність власного або орендованого автомобільного транспорту, штатних робітників, відсутність складів для зберігання обладнання, не спів падання юридичних адрес з фактичним місцезнаходження, відсутність виробничих потужностей у контрагентів позивача як підстави відсутності права щодо надання відповідних послуг не заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що витрати на отримання послуг з прибирання виробничих та службових приміщень-цехів пов'язані з веденням власної господарської діяльності позивача та підтверджені належними первинними документами, які відповідно до Закону № 334/94-ВР необхідні для формування валових витрат, такі витрати правомірно були включені позивачем до складу валових витрат.

Аналіз положень п.1.32 ст.1 та ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою для включення витрат на оплату послуг до валових витрат підприємства є, зокрема, належне документальне підтвердження факту надання таких послуг (позаяк наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції відповідно до їх економічного змісту), при цьому розуміється, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені висновки суду.

Отже, судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року по справі № 2а-0870/4553/11- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров