Ухвала суду № 41221885, 22.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2014 рокусправа № 804/11691/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Туркіної Л.П. (доповідач)

суддів - Дурасової Ю.В., Проценко О.А.,

при секретарі - Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 р.

у справі № 804/11691/13-а

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач)

до відповідача Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради (далі - відповідач)

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 25 120,15 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5,02 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню в загальній сумі 25 125,17 грн.

Суд дійшов висновку, що відповідачем допущені порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме в діях відповідача вбачається вина правопорушення, що виразилося у не створенні 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів, відповідно до 4 % нормативу, одночасно відповідач не направляв у 2012 році звіти до центру зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою 3-ПН.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

У судовому засіданні представник відповідача - Гречко Д.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача до суду не з'явилися. Про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с. 5) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) відповідача становить 263 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 10 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" - 11 осіб.

Відповідно до розрахунку суми позову кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до 4 % нормативу, осіб 263х0,04=11, складає - 11.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущені порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», вимоги щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу, передбаченого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», є правомірними.

Колегія суддів вважає погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надати державній службі занятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не надавалась до центру зайнятості інформація із зазначенням характеру вакансій та їх кількість, не подавались оголошення в засоби масової інформації, та взагалі не наведено доказів, які б дали можливість стверджувати про створення робочих місць для інвалідів.

Колегія суддів вважає, що фактично на підприємстві протягом 2012 року 1 робоче місце не було створено та не були вжиті всі залежні від відповідача заходи для недопущення господарського правопорушення щодо працевлаштування інвалідів, тому підстав для звільнення відповідача від адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» немає.

Сума адміністративно-господарських санкцій складає 25 120,15 грн. та пеня станом на 16.04.2013 року складає 5,02 грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано та у належному розмірі пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Посилання відповідача на ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме, що обов'язок стосовно обліку, пошуку та направлення інвалідів на підприємства покладається на Державну службу зайнятості не можуть бути підставою для звільнення підприємства від відповідальності, оскільки, не виконавши норми ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо надання інформації центру зайнятості, відповідач позбавив названий орган інформації, що є підставою для здійснення пошуку та направлення інвалідів. Посилання на ст. 177 Господарського кодексу України колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки спірні правовідносини урегульовано спеціальним законом.

Так, згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради залишити без задоволення постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 р. - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Павлограджитлосервіс» Павлоградської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 р. у справі № 804/11691/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко