Постанова № 41218323, 29.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 11/381

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2014 року 16:56 № 826/14410/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Тур Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за участі представників сторін:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Марченко І.О.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29.10.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2014 року № 0000921701.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14410/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2014 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 29.10.2014 позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу відповідача від 24.12.2013 року № 1884 та пп. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 31.12.2013 № 64/26-50-17-01-2785211758 (т. 1, а.с. 25-28).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, внаслідок чого не задекларовано у податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2011 та 2012 роки отриману суму додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором у розмірі 445665,90 грн. та не сплачено (перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб з отриманого додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором у 2011 та 2012 роках, у зв'язку з чим донараховано фізичній особі ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 75066,54 грн. та застосовано фінансові санкції.

На підставі складеного акту перевірки від 31.12.2013 № 64/26-50-17-01-2785211758 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 № 0000111701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 93833,18 грн. (за основним платежем - 75066,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18766,64 грн.) (т. 1, а.с. 29).

Проте, позивач не погодився з такою позицією податкового органу та оскаржив податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 № 0000111701 в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.04.2014 скаргу ОСОБА_1 частково задоволено, а податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 № 0000111701 скасовано в частині сплати основного платежу на суму 3615,57 грн. та в частині сплати штрафних санкцій в розмірі 903,90 грн.(т. 1, а.с. 32-35).

У зв'язку з чим, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 № 0000921701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 89313,71 грн. (за основним платежем - 71450,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17862,74 грн.) (т. 1, а.с. 30).

Позивач не погодивсь з податковим повідомленням - рішенням від 14.05.2014 № 0000921701, а тому звернувся до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк» було укладено кредитний договір № BL2707 від 03.04.2008, на умовах якого позивачеві було надано кредит з лімітом 190000,00 грн. (т. 1, а.с. 10).

Проте, 17.08.2012 були припинені зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № BL2707 від 03.04.2008, а загальний розмір заборгованості станом на 17.08.2012 в розмірі 421562,115 грн. вважалася повністю погашеним шляхом прощення кредитором такої заборгованості (т. 1, а.с. 18).

У зв'язку з чим, листом публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» надіслало на адресу позивача повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України) за кредитним договором № BL2707 від 03.04.2008 в сумі 421562,20 грн. (т. 1, а.с. 24).

При цьому, публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» акцентувало увагу позивача на тому, що згідно пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України анульована сума заборгованості є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, а тому ОСОБА_1 необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Абзацом "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, виникає за наступних обов'язкових умов:

- повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком);

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного) (проте, суду не надано відповідного розрахунку).

Відтак, з наведеного вбачається, що відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України позивач повинен був би відобразити суму 421562,20 грн. в податковій декларації про майновий стан і доходи, якби ПАТ «Універсал Банк» було включено суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ОСОБА_1, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідачем на вимогу суду не було надано доказу, що банк включив суму анульованого боргу позивача до податкового розрахунку суми доходу, що є однією з обов'язкових умов для того, щоб у позивача виник обов'язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що на другому аркуші перевірки позивача, зазначено, що суму списаного боргу було включено Банком до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків у сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за ІІІ квартал 2012 року з ознакою 126 (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо).

Проте, суду відповідний розрахунок банку за формою 1 ДФ за ІІІ квартал 2012 року відповідачем не було надано, хоча, згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи, що податковим органом не було надано суду відповідного податкового розрахунку банком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків у сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за ІІІ квартал 2012 року з ознакою 126 (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо), суд дійшов висновку розглядати справу за наявними у матеріалах справи доказами.

Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за № 46/18784, який діяв з 01.04.2011 по 01.04.2014, визначає порядок заповнення і подання органам державної податкової служби України (далі - органи ДПС) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Згідно п. 1.2 Порядку, його дія поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Відповідно до п. 3.3 Порядку, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Отже, відповідно до вищезазначених положень, основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Відтак, враховуючи, що податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків у сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ), який визначає фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі відсутній, суд дійшов висновку, що у відповідача було відсутнє право визнавати суму 421562,20 грн., як додаткове благо, отримане ОСОБА_1 та донараховувати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не порушенні положення абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України, оскільки, були відсутні обов'язкові умови для декларування позивачем отриманого доходу у формі додаткового блага шляхом прощення банком безнадійної заборгованості, а, відтак, ОСОБА_1 не занижував оподатковуваний дохід.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.05.2014 року № 0000921701.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.05.2014 року № 0000921701.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) понесені судові витрати в розмірі 256,00 грн. (двісті п'ятдесят шістьт грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 жовтня 2014 року.