Постанова № 41218324, 30.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 11/418

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2014 року 16:29 № 826/11824/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Тур Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товориства з обмеженою відповідальністю "БРСМ" до Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та скасування постанов, за участі представників сторін:

представника позивача Томчишин А.І.,

представника відповідача Гудзь Р.В.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.10.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРСМ" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнання протиправними дії Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві при відкритому ВП № 43858383;

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.07.2014 ВП № 43858383;

- скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 15.07.2014 ВП № 43858383;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 15.07.2014 ВП № 43858383;

- зобов'язати Відділ Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві надати термін для самостійного виконання виконавчого документу за ВП № 43858383.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11824/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 30.10.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону № 606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону № 606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону № 606).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках (ч. 1 ст. 19 Закону № 606).

При цьому, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону № 606).

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Гудзь Р.В. за результатами розгляду постанови № 30/9-Ю, виданої 10.04.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області про стягнення з ТОВ «БРСМ» на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області кошти в сумі 109620,00 грн., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2014 № 43858383 (т. 1, а.с. 39), якою було встановлено позивачу 7-денний термін з моменту винесення постанови для добровільного виконання.

Відтак, строк для добровільного виконання вищевказаної постанови боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2014 № 43858383 закінчувався 11.07.2014.

Крім цього, 15.07.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві Гудзь Р.В., у зв'язку із невиконанням боржником в добровільному порядку у наданий строк постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2014 № 43858383, були винесені постанови № 43858383, а саме:

- про стягнення з боржника (ТОВ «БРСМ») виконавчого збору в розмірі 10962,00 (т. 1, а.с. 40);

- про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 92,00 грн. (т. 1, а.с. 41);

- про арешт коштів боржника (т. 1, а.с. 42).

Позивач не погодився з такою позицією та діями державного органу, а також прийняти від 15.07.2014 постановами № 43858383 про стягнення з боржника (ТОВ «БРСМ») виконавчого збору в розмірі 10962,00, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 92,00 грн., про арешт коштів боржника, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Згідно ч. 5, ст. 12 Закону № 606, сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону № 606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Статтею 41 Закону № 606 визначено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно ст. 32 Закону № 606, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначені в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої на виконання положень Закону № 606 наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (надалі - Інструкція № 512/5).

Так, відповідно до п. 3.13.1 Інструкції № 512/5, про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.

Про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону № 606, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону № 606, відповідно до цього Закону, зокрема постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Однак, суд звертає увагу на положення п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. № 74/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158, якою закріплено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Однак, як було встановлено судом, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2014 № 43858383, якою позивачу встановлювався семиденний термін з моменту винесення постанови для добровільного виконання закінчувався 11.07.2014, була 08.07.2014 скерована на адресу товариства, тобто з порушенням п. 5 ст. 25 Закону № 606, яким передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, відповідно до копії поштового конверту з відтиском поштового відправлення та листа Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (т. 1, а.с. 36, 37).

Крім цього, відповідно до листа Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 23.07.2014 (т. 1, а.с. 37) щодо пересилання поштового відправлення № 0223205519075 підтверджується його отримання уповноваженою особою ТОВ «БРСМ» лише 21.07.2014.

Отже, враховуючи вищевикладене, ТОВ «БРСМ» не могло фізично виконати в добровільному порядку постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2014 № 43858383 до 11.07.2014, оскільки, товариством лише 21.07.2014 отримано дану постанову.

За таких обставин, враховуючи положення п. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, державний виконавець перед початком примусового виконання рішення повинен був пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, на момент винесення відповідачем постанов від 15.07.2014 № 43858383: про стягнення з боржника (ТОВ «БРСМ») виконавчого збору в розмірі 10962,00, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 92,00 грн. та про арешт коштів боржника відповідачу мало бути достеменно відомо, що станом на 15.07.2014 ТОВ «БРСМ» (боржник) ще не отримувало постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2014 № 43858383, а тому і не могло її виконати в добровільному порядку.

Відтак, з наведених обставин вбачається, що на момент винесення відповідачем постанов від 15.07.2014 № 43858383: про стягнення з боржника (ТОВ «БРСМ») виконавчого збору в розмірі 10962,00, про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 92,00 грн. та про арешт коштів боржника, Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м. Києві діяв всупереч нормами закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.07.2014 ВП № 4385838, стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 15.07.2014 ВП № 43858383 та про арешт коштів боржника від 15.07.2014 ВП № 43858383 підлягають задоволенню, оскільки, вище вказані постанови були винесені Відділом Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним дій Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві при відкритому ВП № 43858383, суд зазначає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем не конкретизовано, які саме дії відповідача порушили права ТОВ «БРСМ» та, як наслідок, були вчинені протиправно.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відтак, враховуючи, що позивачем не конкретизовано та не наведено жодних обґрунтувань, які саме дії Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві під час проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 43858383 необхідно визнати протиправними, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним дій Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві при відкритому ВП № 43858383.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відділ Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві надати термін для самостійного виконання виконавчого документу за ВП № 43858383 суд зазначає на ступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону № 606, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відтак, можна дійти висновку, що вищенаведена норма закону є гарантом захисту прав сторін, в даному випадку - боржника (ТОВ «БРСМ»), який наділений правом подати до Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві заяву про відкладення виконавчих дій на строк до 10-ти днів, оскільки, наявні підстави, а саме: отримання ТОВ «БРСМ» постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2014 № 43858383 лише 21.07.2014, в той час як строк для добровільного виконання сплинув ще 11.07.2014.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався наданим йому правом та просить суд зобов'язати відповідача надати термін для самостійного виконання виконавчого документу за ВП № 43858383.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Проте, суд звертає увагу позивача, що Відділ Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві не порушував прав ТОВ «БРСМ» шляхом протиправної відмови або ігнорування заяви ТОВ «БРСМ», яка була подана в порядку норми ч. 1 ст. 35 Закону № 606, оскільки, позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Відділ Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві надати термін для самостійного виконання виконавчого документу за ВП № 43858383 є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Враховуючи, вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ" задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 15.07.2014 ВП № 43858383 про стягнення з боржника виконавчого збору.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 15.07.2014 ВП № 43858383 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 15.07.2014 ВП № 43858383 про арешт коштів боржника.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БРСМ" (код ЄДРПОУ 25642969) понесені судові витрати в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31 жовтня 2014 року.