Ухвала суду № 41216872, 25.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"25" березня 2014 р. справа № 2а-9324/08/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 р. у справі № 2а-9324/08/0470

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (правонаступник - Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У вересні 2008 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача:

- № 0000931701/0 від 17.06.2008 р. на суму 4282,88 грн.;

- № 0010642304 від 17.06.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 18064,40 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 р. в задоволені позову відмовлено повністю.

Постанову мотивовано тим, що на позивача не поширюється дія п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», позивач не довів помилковість висновків відповідача за результатами перевірки, тому оскаржені податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відповідач надіслав апеляційному суду письмові заперечення в яких просив залиши ти апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив

скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі направлень від 19.05.2008 р. № 943, та від 31.05.2008 р. № 1030 (ах. 45 -46), Центральною МДПІ у м. Кривому Розі проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 p., за результатами якої складено акт № 1492/173/НОМЕР_2 від 05.06.2008 р. (а.с. 47-57).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- абз. 1, 2, 3 розділу IV Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 (далі - декрет № 13-92), що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 4 282 грн. 88 коп.;

- п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з не включенням до складу податкового зобов'язання суми 152 грн.;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок віднесення до складу податкового кредиту у квітні 2006 року суми ПДВ в розмірі 198 грн., яка не підтверджена податковою накладною;

- п. 1.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», внаслідок проведення розрахункових операцій на суму 18 064 грн. 40 коп. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів.

За результатами перевірки складено акт № 1492/173/НОМЕР_2 від 05.06.2008 р. Заперечення позивача до акту відповідачем залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 17.06.2008 р. № 0000931701/0 про донарахування платнику податків зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4 282 грн. 88 коп., № 0000941701/0 про донарахування зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 525 грн. (в тому числі за основним платежем - 350 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 175 грн.), а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.06.2008 р. № 0010642304 на суму 18 064 грн. 40 коп. (а.с. 24-26).

Не погодившись з рішеннями податкового органу від 17.06.2008 p., позивач оскаржив їх до Центральної МДПІ у м. Кривому Розі в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги, рішенням Центральної МДПІ від 01.08.2008 р. № 19267/В/173 скарга платника податків залишена без задоволення, а рішення податкового органу - без змін (а.с. 77-80).

На підставі рішення від 01.08.2008 р. № 19267/В/173, Центральною МДПІ у м. Кривому Розі винесені податкові повідомлення-рішення від 01.08.2008 р. №0000931701/1 на суму 4 282 грн. 88 коп., № 0000941701/1 на суму 525 грн. (а.с. 81, 82).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідача, з наступних підстав.

Згідно п.1, п.2 ч. 1 ст. 3 України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватись. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Позивач здійснював свою діяльність на загальній системі оподаткування.

Перевіркою оприбуткування надходжень готівки та дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що позивачем було отримано від ФОП ОСОБА_2 готівкові кошти на загальну суму 3 612 грн. 88 коп. за надання послуг з підбору та комплектації обладнання та матеріалів, надання консультації з їх використання, що підтверджується прибутковим касовим ордером від 30.09.2005 р. № 20 на суму 2702 грн. 88 коп., прибутковим касовим ордером від 17.04.2005 р. № 13 на суму 910 грн. (а.с. 56, 95, 98) та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001, № ОУ-0000013 (а.с. 90, 99).

Позивачем оприбутковано 3 612 грн. 88 коп. кошти без застосування РРО, та без видачі відповідного розрахункового документа, що є порушенням п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не має зареєстрованих у податковому органі відповідно до діючого законодавства реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій, та розрахункових книжок.

В обґрунтування правомірності своїх дій в апеляційній скарзі позивач посилався на положення п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Зі змісту п.1 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" вбачається, що дія вказаного положення на позивача не поширюється.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема: у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій - у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Отже, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 18 064 грн. 40 коп., тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0010642304 від 17.06.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, що при визначенні задекларованого валового доходу позивачем зменшено валовий дохід за 2005 рік (з 01.04.2005 р.) на суму 20 125 грн. 98 коп., а саме: до валового доходу не віднесено передплату в сумі 18921 грн. 34 коп., яка надійшла на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 06.06.2005 р. від ТОВ «Пассат» за комплектацію обладнання згідно рахунку № 8, а також плату за оренду приміщення від ПП «ІнПОСТ» згідно платіжного доручення від 27.10.2005 р. в сумі 1 205 грн. 28 коп.

Зазначене є порушенням абз. 1 ст. 13 Декрету КМУ № 13-92, відповідно до якого, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Таким чином, перевіркою встановлено відхилення у визначенні валового доходу позивача на суму 20 125,98 грн. (а.с. 52).

Крім того, перевіркою правильності визначення сум витрат, пов'язаних з одержанням доходу від здійснення підприємницької діяльності (валових витрат), встановлено, що в порушення абз. 3 ст.13 Декрету КМУ №13-92, у 2005 р. позивачем завищено валові витрати на суму 12 819,24 грн., а саме: до складу валових витрат у 2005 р. позивачем була віднесена сума придбаного товару в межах його реалізації, та за оренду приміщення, яка не підтверджена документально.

Відповідно до абз. 2 ст.13 Декрету КМУ № 13-92, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV, починаючи з 01.01.2004 р. та до 31.12.2006 р. ставка податку з доходів фізичних осіб становила 13 відсотків.

Таким чином, порушення позивачем зазначених вище норм чинного законодавства призвело до заниження оподаткованого доходу у 2005 р. на суму 32 945 грн. 22 коп. та, як наслідок, до зменшення податку з доходів фізичних осіб на суму 4 282 грн. 88 коп.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не надав жодних доказів, які б спростовували висновки відповідача. Також в апеляційній скарзі позивач не навів доводів в обґрунтування вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000931701/0 від 17.06.2008 р. про донарахування платнику податків зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4 282 грн. 88 коп.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення від 17.06.2008 р. №0000931701/0 про донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 4 282 грн. 88 коп.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 р. у справі № 2а-9324/08/0470 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун