Ухвала суду № 41216876, 03.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"03" грудня 2013 р.

справа № 1170/2а-4239/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Шелеповій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р. у справі № 1170/2а-4239/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імперія-С"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001360224 від 28.11.2012 p., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 357 020,00 грн., в т. ч. 285 616 грн. - основного платежу та 71 404,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ПП "Інбудтраст", не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів, відповідачем порушений порядок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову – про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 18.07.2012 р. по 24.07.2012 р. відповідачем, відповідно до наказу Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 13.07.2012 року №325, виданого на підставі постанови старшого слідчого з ОВС слідчого відділу ДПС у Кіровоградській області від 28.03.2012 р. "Про призначення позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства ПАТ "Імперія-С" по кримінальній справі №90-0035, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ "Імперія-С" щодо факту декларування у податковій звітності фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Агро-По", ПП "Злагода-М", ПП "Інбудтраст" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.05.2008 р. по 30.11.2009 р.

За результатами перевірки складено акт №71/16-00/05513862 від 30.07.2012 року, відповідно до висновків якого, відповідачем, зокрема, встановлено наступні порушення:

- ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4., пп.7.5.1 п.7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями на момент вчинення правопорушення) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 285616 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2012 р. на суму 99 750 грн.; березень 2012 р. на суму 185 866 грн. (а.с.20-31, т.2).

На думку відповідача позивачем безпідставно відображено у податкових деклараціях за листопад 2009 року та січень 2010 року у складі податкового кредиту 255 550 грн. та 30 066 грн. відповідно до податкових накладних №394 від 01.11.2009 року та №398 від 17.11.2009 року ПП "Інбудтраст", оскільки, договір купівлі-продажу №27/08-09 від 27.08.2009 року, на підставі якого видані ці накладні, є нікчемним.

Зазначений висновок відповідача ґрунтується на акті перевірки ПП "Інбудтраст" від 26.01.2012 року №18/3-1/35189587 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Інбудтраст", код за ЄДРПОУ 35189587, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності визначення валових доходів та валових витрат в податкових деклараціях з податку на прибуток та податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 06.07.07 по 31.12.11 року", відповідно якого податковим органом встановлено, що ПП "Інбудтраст":

- порушено вимоги ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені в акті правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків;

- фактичного немає можливості здійснювати господарські операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- не має необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

На підставі акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби винесено податкове

повідомлення-рішення №0000640224 від 17.09.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 428 424 грн., у тому числі 285 616 грн. основного платежу та 142 808 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.32, Т.1).

21 вересня 2012 року ПАТ "Імперія-С" подано до ДПС у Кіровоградській області скаргу на податкове повідомлення-рішення №0000640224 від 21.09.2012 року (а.с.33-36, Т.1), за результатами розгляду якої ДПС у Кіровоградській області рішенням про результати розгляду первинної скарги №4110/10/10-208 від 19.11.2012 року скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 71 404 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції (а.с.41-44, Т.1).

З огляду на рішення ДПС у Кіровоградській області №0000640224 від 21.09.2012 року Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0001360224 від 28.11.2012 року, яким визначено ПАТ "Імперія-С" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 357 020 грн., у тому числі 285 616 грн. основного платежу та 71 404 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.45, Т.1).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкового-повідомлення рішення відповідача, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні №394 від 01.11.2009 року та №398 від 17.11.2009 року отримані ПАТ "Імперія-С" від ПП "Інбудтраст" за договором купівлі-продажу №27/08-09 від 27.08.2009 року щодо придбання обладнання для розливу лікеро-горілчаних виробів (а.с.48, 49 Т.1).

Зі змісту накладних №394 від 04.11.2009 року, №398 від 17.11.2009 року та актів здачі-прийняття основних засобів №НК394 від 04.11.2009 року, №НК398 від 17.11.2009 року вбачається, що ПП "Інбудтраст" поставило ПАТ "Імперія-С" комплекс устаткування по розливу лікеро-горілчаних виробів на загальну суму 1 713 700,00 грн., у тому числі ПДВ - 285 616,66 грн. (а.с.51, 53, 54, 55, Т.1).

Оплату вартості придбаного товару в розмірі 1 713 700 грн. позивачем здійснено у повному обсязі, зокрема, суму 1 008 000 грн. оплачено у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками (а.с.160-175, Т.1), 609 815,25 грн. сплачено готівкою, що підтверджується копіями фіскальних чеків (а.с.176-181, Т.1), а також 95 884,75 грн. оплачено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з актом від 30.11.2010 року (а.с.182-184, 185, Т.1).

Транспортування придбаного у ПП "Інбудтраст" обладнання здійснювало ТОВ ВКФ "ТСН" ЛТД, що підтверджується товарно-транспортними накладними №365040 від 04.11.2009 року та №365050 від 17.11.2009 року (а.с.186, 187, Т.1).

Судом встановлено, що ПАТ "Імперія-С" 18.12.2009 року подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2009 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 376 512 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 255 550 грн. згідно з податковими накладними №394 від 04.11.2009 р. та №398 від 17.11.2009 р. (а.с.50, 52, 93-98, Т.1).

Окрім того, 22.02.2010 р. ПАТ "Імперія-С" подано до податкового органу розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 р. в якому у зв'язку з допущеною арифметичною помилкою відкориговано суму податкового кредиту шляхом включення до його складу 30 066 грн. за податковою накладною №398 від 17.11.2009 р. (а.с.52, 106, Т.1).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, нікчемність правочину встановлюється саме законом, а не актом податкової перевірки, якій не містить доказової бази, які б факти у цьому акті не були відображені. Довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: навести норму закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним.

Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку. Посилання відповідача на частину 5 статті 203, ч.1 ст. 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Фактів спрямованості правочинів між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначених правочинів недійсними через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом суду не надано, в акті перевірки про наявність таких рішень не зазначено.

За викладених обставин до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним.

Крім того, з огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

В даному випадку проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено, та не спростовано відповідачем.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України.

Таким чином, визнання правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Наведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Позивач у листопаді 2009 р. та січні 2010 р. відніс до складу податкового кредиту, зокрема, ПДВ у розмірі 285616 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому ПП "Інбудтраст", яке на момент їх виписки було зареєстроване платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р. у справі № 1170/2а-4239/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун