Ухвала суду № 41216536, 24.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2014 рокусправа № 804/6034/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В

позивача ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1,

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014р.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Дніпропетровського району Дніпропетровського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про зобов'язання Державної виконавчої служби Дніпропетровського району Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати акт опису та арешту 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1, зобов'язання Державної виконавчої служби Дніпропетровського району Дніпропетровського міського управління юстиції зняти арешт з домоволодіння АДРЕСА_1, а також стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 р. адміністративний позов залишено без розгляду (а.с. 1). Ухвала суду обґрунтована тим, що позовна заява подана після спливу строків звернення до адміністративного суду, а саме порушено 10 денний строк звернення до суду.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачем було подано апеляційну скаргу (а.с. 12-13), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що з серпня 2011 року у колишнього чоловіка ОСОБА_1 ОСОБА_5, який після розлучення мешкає в одному приміщенні з позивачкою, загострилася хвороба серця. Оскільки у ОСОБА_5 інших родичів крім позивача не має, вона була змушена постійно піклуватися про нього та доглядати за ним. Зазначений факт і став підставою пропуску строку звернення до суду з позовом.

Відповідачем було направлено до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1. Виходячи із суті поданого заперечення на апеляційну скаргу вбачається, що відповідач фактично висловив свою думку по суті заявленої позовної заяви.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції від 30.04.2014р. скасувати.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами 1 та 2 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: у 10-ти денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, позивач оскаржує акт опису й арешту майна від 23 листопада 2011 року. Також вбачається, що в жовтні 2012 року позивач зверталася із позовом до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про виключення із акту опису та арешту майна від 23 листопада 2011 року, майна, що належить їй на праві приватної власності. Таким чином, в 2012 році позивачу було відомо про акт опису та арешту домоволодіння АДРЕСА_1, який позивач просила частково скасувати.

Натомість позивач, порушуючи 10-ти денний строк звернення до суду для оскарження дій державного виконавця, звернулася до суду лише в квітні 2014 року.

Аналізуючи норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги та матеріалів, доданих до неї, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що позивач посилається як на причину пропуску строку звернення до суду з позовом на тяжкий стан та постійний догляд за колишнім чоловіком. При цьому, додані до апеляційної скарги довідки про стан здоров'я ОСОБА_5 вказують на період госпіталізації з 11.08.2011р. по 18.08.2011р., а також з 30.08.2013р. та подальші періоди 2013 та 2014 р.р.. За 2012 рік жодного підтвердження, що ОСОБА_5 потребував постійного догляду в матеріалах справи не міститься та позивачем під час розгляду справи надано не було.

Аналізуючи викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, з огляду на що, правомірно залишив позовну заяву без розгляду.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що суд з'ясував всі обставини справи, вірно застосував норми чинного законодавства та дійшов правильних висновків. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст.199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби Дніпропетровського району Дніпропетровського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна