Ухвала суду № 41215329, 30.10.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/1789/13-ц Провадження № 22-ц/772/2985/2014Головуючий в суді першої інстанції Робак М. В.Категорія 27Доповідач Луценко В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Луценка В.В.,

суддів: Сала Т.Б., Зайцева А.Ю.,

при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ПАТ КБ «Правекс Банк» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Свій позов банк мотивував тим, що 09.04.2008 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №5699-035/08Р, відповідно до якого останній отримав кредит в іноземній валюті на загальну суму 13979 доларів США.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов'язань, між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 були укладені договори поруки.

Проте ОСОБА_2 взяті на себе кредитні зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 81891 гривні 31 копійки.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Правекс Банк» зазначену вище заборгованість.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «Правекс Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 81891 гривні 31 копійку.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 оскаржує його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимоги банку, щодо солідарного стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 09.04.2008 року між АКБ «Правекс Банк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №5699-035/08Р, відповідно до якого позичальнику були надані кредитні кошти в іноземній валюті на загальну суму 13979 доларів США.

В той же день між ПАТ КБ «Правекс Банк», з одного боку, та ОСОБА_3, ОСОБА_4, з іншого боку, були укладені договори поруки №5699-035/08Р та №5699-035/08Р відповідно.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02.09.2014 року встановлено, та не оскаржується сторонами в апеляційному порядку той факт, що ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов'язань не виконувала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість за кредитом на загальну суму 81898 гривень 31 копійка, яка підлягає стягненню.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що у зв'язку із збільшенням цивільно-правової відповідальності та того, що про це збільшення він не був офіційно повідомлений банком, за правилами ст.559 ЦК України порука повинна була припинитись, проте судова колегія з таким твердженням погодитись не може, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з п.1.1 ОСОБА_3 зобов'язався нести солідарну майнову відповідальність перед ПАТ КБ «Правекс Банк» за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №5699-035/08Р, щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 09.04.2015 року у розмірі 13979 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами Кредитного Договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

Встановлено, що 17.08.2009 року між ПАТ КБ «Правекс Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №5699-035/08Р від 09.04.2008 року, яким збільшено розмір процентної ставки.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Проте відповідно до п.1.3 договору поруки №5699-035/08Р від 09.04.2008 року поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов'язання позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору, змін до кредитного договору та/або до даного договору кредитором в односторонньому порядку.

Таким чином ОСОБА_3 зазначеним п.1.3 Договору поруки надав свою згоду на будь-які можливі збільшення його цивільно-правової відповідальності за зазначеним Договором, а тому необхідності укладення додаткової угоди до договору поруки у Банка не було.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Відповідно до п.2.3 договору поруки №5699-035/08Р від 09.04.2008 року, на який посилається ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі, кредитор має право без згоди поручителя в односторонньому порядку змінити або доповнити умови даного договору та направити на адресу поручителя офіційний лист з викладенням змін або доповнень.

Але зазначений пункт Договору регламентує лише право, а не обов'язок, банка на направлення такого листа.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження обов'язку банку інформувати його про зміни або доповнення до основного кредитного договору №5699-035/08Р від 09.04.2008 року ОСОБА_3 суду не надав.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку що рішення суду ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів.

Головуючий суддя: __ Луценко В.В.

Судді: __ Сало Т.Б.

__ Зайцев А.Ю.