Постанова № 41215286, 28.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 907/607/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С..

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Закарпатській області, м. Ужгород № 9-7-0.10-6133/2-14 від 05.09.2014 р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2014 року

у справі № 907/607/14

за позовом: Державного підприємства "Закарпатський науково-дослідний та проектний Інститут землеустрою", м. Ужгород

до відповідача: Головного управління Держземагентства у Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення 426 213,39 грн.

За участю представників:

від позивача: Попович В.М.- директор, Гусак С.М.-представник;

від відповідача: не з"явився;

Представникам позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.08.2014 р. у справі № 907/607/14 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Головного управління Держземагентства у Закарпатській області на користь Державного підприємства "Закарпатський науково-дослідний та проектний Інститут землеустрою" 426 213,39грн. боргу за виконані роботи.

Головним управлінням Держземагентства у Закарпатській області подано апеляційну скаргу № 9-7-0.10-6133/2-14 від 05.09.2014 р., в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що розрахунки проводяться замовником на підставі ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України, в межах фактичних надходжень на реєстраційний рахунок за бюджетною програмою КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи" та протягом 2013 року видатки профінансовано тільки на 60 відсотків від затвердженого плану заходів, що стало причиною не виконання в повному обсязі зобов'язань за договором.

Також, скаржник зазначає, що судом не надано об»єктивної правової оцінки та не віднесено до належних доказів у справі, листи Головного управління від 11.12.2013р. №13-7-0.8-6244/2-1 та №8-7-0.8-6231/2-13 від 11.12.2013р., які підтверджують вжиття відповідачем вичерпних заходів, в межах повноважень, щодо виконання зобов»язань згідно договору №56 від 06.09.2013р. про надання послуг.

Окрім того, скаржник вважає, що суд при вирішенні спору по суті без участі представника скаржника, не забезпечив дотримання норм ст.4-3 ГПК України щодо здійснення судочинства на засадах змагальності сторін.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

ДП "Закарпатський науково-дослідний та проектний Інститут землеустрою" у відзиві на апеляційну скаргу, поданому в судовому засіданні 28.10.2014р., вважає рішення суду таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач зазначає, що на момент укладення договору про надання послуг №59 від 06.09.2013р., у відповідача на рахунках в Державному казначействі були кошти для виконання своїх грошових зобов»язань. В той же час, після укладення зазначеного договору ці кошти, згідно наказів Держземагенства від 08.08.2014р. за №266 та від 15.10.2014р. за №323 було повернуто до державного бюджету.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, між ДП „Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (позивач) та Головним управлінням Держземагенства у Закарпатській області (відповідач) 06 вересня 2013 року укладено договір про надання послуг №59, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати за рахунок відповідача послуги: код ДК 016:2010 - 71.12.1 послуги інженерні (проведення інвентаризації земель у Закарпатській області): лот 4 - проведення інвентаризації земель у Виноградівському, Міжгірському та Хустському районах Закарпатської області; проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у Виноградівському, Міжгірському та Хустському районах Закарпатської області) (п.п.1.1, 1.2 договору ) (а.с.10-16).

Загальна вартість робіт за Договором, включаючи ПДВ, складає 948 196,27 грн. та визначається згідно з протоколом узгодження договірної ціни на виконання робіт (додаток №2), що складається на підставі погодженого сторонами кошторису на виконання робіт (додаток №3).

Відповідно до розділу 4 договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати замовником (відповідачем) учаснику (позивачу) у розмірі до 30 відсотків від ціни договору у сумі 284 400,00 грн. Учасник (позивач) протягом тридцяти календарних днів з дня надходження коштів як авансу (попередньої оплати) підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі наданих послуг. Остаточний розрахунок проводиться замовником (відповідачем) протягом п'яти банківських днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, що свідчить про передачу складеної технічної документації із землеустрою.

Пунктами 5.4, 5.5 договору передбачено, що учасник (позивач) може надавати замовнику (відповідачеві) акти приймання-передачі наданих послуг за фактично надані послуги до 05 числа місяця наступного за звітним. Замовник (відповідач) протягом трьох робочих днів з дня одержання акту приймання-передачі наданих послуг зобов'язаний направити учаснику (позивачу) підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття наданих послуг.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що позивачем повністю виконано зобов'язання за даним договором, про що складено та підписано сторонами відповідні Акти здачі-приймання № 239 від 24.10.2013р. та № 305 від 19.12.2013р. (а.с.28-33).

В матеріалах справи відсутні докази надходження від замовника у встановлений договором строк зауважень до виконаної роботи, отже роботи вважаються виконаними у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт виконав частково, сплативши лише суму 521 982,88 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.63) , у зв'язку з чим, за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 426 213,39 грн.

Позивач 16.01.2014 року направив на адресу відповідача претензію №79 (а.с.34), яка була залишена відповідачем без задоволення .

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, умов договору, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Не допускається одностороння відмова від зобов'язання.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Щодо посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів на погашення заборгованості, судова колегія зазначає, що у відповідності до оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" суд не може брати до уваги посилання замовника на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду, тому що це не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно із ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт відповідно до договору не здійснив, сума боргу належними доказами доведена, а тому судом першої інстанції правомірно визнано такими, що підлягаю до задоволення позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 426 213,39 грн. за виконані роботи.

Також, враховуючи викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від обов»язку виконання зобов'язання.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абз.2 ст. 34 ГПК України).

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Не береться до уваги посилання скаржника на те, що суд при вирішенні спору по суті без участі представника скаржника, не забезпечив дотримання норм ст.4-3 ГПК України щодо здійснення судочинства на засадах змагальності сторін з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Судом першої інстанції розгляд справи відкладався, строк розгляду спору продовжувався за клопотанням відповідача на 15 днів, ухвалою суду відповідач зобов»язувався надати суду докази в разі сплати суми позову, отже останній мав можливість у повному обсязі скористатися наданими йому правами на власний розсуд.

Відповідно до пункту 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

З огляду на викладене, на скаржника належить віднести судові витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 4 262,14грн. відповідно до статті 49 ГПК України.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення господарського суду Закарпатської області від 28.08.2014р. у справі №907/607/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Головного управління Держземагенства (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код 38475299) в доход Державного бюджету (код класифікації доходів бюджету 22030001, рахунок отримувача УДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007620; Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО) 825014; рахунок отримувача 31216206782006) 4 262,14грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.11.2014р.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.