Ухвала суду № 41214344, 03.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року Справа № 876/12911/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Сеника Р.П.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ейбі Україна" до Державної казначейської служби та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність і зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейбі Україна" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність і зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року, яке набрало законної сили 11.10.2012 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ЕЙБІ Україна» бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в розмірі 3394949 грн. 05.11.2012 року товариством отримано виконавчий лист, який скеровано 07.11.2012 р. на виконання до управління державного казначейства у Львівській області. Станом на 26.09.2013 року жодних коштів на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду на рахунок товариства не надходило, а також відсутня будь-яка інформація з приводу невиконання рішення суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року задоволено позовні вимоги частково щодо визнання протиправною бездіяльність першого відповідача і такого зобов»язано вчинити дії на виконання рішення суду.

Зазначену постанову суду оскаржив відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, яке просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову в повному об»ємі.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги та зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вимогам розділу VI Бюджетного Кодексу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного Кодексу України яким передбачено, що безспірне списання коштів з державного бюджету ( місцевих бюджетів) здійснюється Державним казначейством України в порядку встановленим Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень.

Окрім цього, апелянт наголошує на порушенні судом процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позову.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2012 року у справі за позовом ТОВ «ЕЙБІ Україна» до ДПІ у Сихівському районі м. Львова, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області визнано протиправними дії ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС по ненаданню висновку про бюджетне відшкодування та стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в розмірі 3394949 грн.

Відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 року вказана постанова залишена без змін і набрала законної сили.

05.11.2012 року ТОВ «ЕЙБІ Україна» отримано виконавчий лист, який скеровано 07.11.2012 року на виконання до управління державного казначейства у Львівській області.

Розділом VI Бюджетного Кодексу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного Кодексу України передбачене що безспірне списання коштів з державного бюджету ( місцевих бюджетів) здійснюється Державним казначейством України в порядку встановленим Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень. Аналогічна норма зазначена в ч. 2, ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження». Порядок виконання рішень при стягненні коштів державного або місцевого бюджетів або боржників затверджений Постановою Кабінету Міністрів 03.08. 2011 року № 845 ( в редакції Постанови Кабінету Міністрів від 30.01. 2013 року № 45).

На підставі зазначеного та відповідно до Порядку взаємодії між органами державної податкової служби та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання судових рішень щодо безспірного списання коштів з рахунків на яких обліковуються надходження до Державного бюджету з податку на додану вартість затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004 року № 82/245 Головним управлінням державного казначейства у Львівській області було скеровано копію виконавчого документу до ДПІ у Сихівському районі м. Львова, для формування відповідної довідки, і після спливу п'яти робочих днів з дати отримання копії виконавчого документа податковим органом, 21.12.2013 року направлено матеріали стосовно списання коштів до Державної казначейської служби України.

Листом від 25.03.2013 року № 15-10-01/4891 Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області повідомило позивача про направлення вищезазначеного виконавчого листа відповідно до п.23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 року до Державної казначейської служби України для продовження процедури безспірного списання коштів та, що інформація у Головного управління з приводу невиконання відсутня.

Не погоджуючись із такими діями відповідачів, товариство звернулось до суду.

Надаючи оцінку вимогам позивача та доводам на їх обґрунтування, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, відповідно до ч.2 ст.257 КАС України є підставою для його виконання.

Принцип обов'язковості судових рішень знайшов своє відображення і в статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за містом частин першої, другої, четвертої, якої судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до п. 200.13. ПК України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган Державного казначейства України видає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 200.23 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України № 2542-14, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-12, з метою забезпечення взаємодії органів державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду позовних заяв платників податку на додану вартість, оскарження прийнятих господарськими судами рішень та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість Державним казначейством України та Державної податкової адміністрації від 27.04.2004 р. за №82/245 затверджено Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість.

Статтею третьою цього Порядку, зокрема встановлено, що у разі надходження до органів Державного казначейства України виконавчого документа (наказу суду), який свідчить про набрання рішенням законної сили, його копія не пізніше наступного робочого дня після його одержання передається до податкового органу для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування та формулювання довідки щодо залишку невідшкодованого податку за звітний період за формою, установленою додатком 3.

Податковий орган протягом п'яти днів після одержання копії виконавчого документа направляє органу Державного казначейства України довідку щодо залишку сум невідшкодованого податку за звітний період.

У разі ненадходження до органу Державного казначейства України протягом п'яти днів довідки щодо залишку сум невідшкодованого податку за звітний період Державне казначейство України на підставі оригіналу виконавчого документа (наказу суду), рішень, ухвал, постанов суду (за відсутності обставин, які зумовлюють зупинення виконання рішення) своїми платіжними дорученнями перераховує кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок платника податків, указаний у виконавчому документі (наказі суду).

Апелянт вважає, що Державна казначейська служба України діяла у відповідності до абз.5 п.23 Порядок виконання рішень при стягненні коштів державного або місцевого бюджетів або боржників затверджений Постановою Кабінету Міністрів 03.08. 2011 року № 845 ( в редакції Постанови Кабінету Міністрів від 30.01. 2013 року № 45), а саме, що остання здійснює безспірне списання коштів з державного бюджету в порядку черговості надходження виконавчих документів, проте з цим не можна погодитись зважаючи на наведені вище приписи ПК України та Порядку від 27.04.2004 р. за №82/245.

Станом на 26.09.2013 року, ні коштів ні інформації стосовно причин та підстав невиконання вказаної процедури, ненадходження коштів тощо, до позивача з Державного казначейства України не надходило.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо неправомірної бездіяльності ДКС України у неповерненні ТОВ «ЕЙБІ Україна» суми відшкодування у розмірі 3394949 грн.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з зазначених вище підстав та такими, що не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до наданих Державній казначейській службі України повноважень, остання зобов'язана вживати дійсні та повні заходи щодо виконання судових рішень про стягнення з державних органів коштів (майна), і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявної невідповідності комплексу дій здійснених відповідачем із передбаченим ПК України і Порядком №845 та Порядком № 82/245, суду не надано.

Суд вважає за необхідне наголосити, що обов'язковість судових рішень гарантується статтею 124 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування .

У випадку, що розглядається, суд констатує, що жодних обставин, що стали перешкодою у виконанні рішення суду у встановлений законом строку, відповідач не надав.

У контексті вищезазначеного, суд зазначає, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України»).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України»).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України»).

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі №813/4477/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.М. Обрізко

Р.П. Сеник

Повний текст виготовлено 04.11.2014р.