Ухвала суду № 41210777, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/51559/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Волошина В.М.

представників позивача Снегіна О.М., Ратушинської І.О.

представника відповідача Домарацької В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової інспекції

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.12.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2012

у справі № 0670/5554/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Житомирський меблевий комбінат» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Житомирський меблевий комбінат») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Житомирі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2011 №0000532304.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що 16.05.2011 відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень 2011 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у періодах: грудень 2009 року, лютий-серпень та грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 16.05.2011 №2197/23-2/32744172.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у січні 2011 року у розмірі 4359745,00 грн. Також зазначено про відсутність документального підтвердження про несвоєчасне отримання податкових накладних, що спричинило невірне відображення коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди, неправильність нарахування позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2011 року, оскільки залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду сформовано за рахунок включення до рядка 24 декларації сум ПДВ, які були заявлені ним до відшкодування з бюджету та упереджені за результатами попередніх перевірок ДПІ у м. Житомирі.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 №0000532304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4359745,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами встановлено, що згідно висновків попередніх актів перевірок відповідача, на які посилається ДПІ у м. Житомирі, позивачем зменшено залишок від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у загальному розмірі 4970486,00 грн.

Відповідно до змісту п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, діючого на час складення попередніх актів перевірок, та ст. 86 Податкового Кодексу України акт лише констатує встановлений факт і не тягне за собою ніяких правових наслідків відносно платника податків, які настають з прийняттям податковим органом відповідного рішення на підставі акту перевірки.

Тому суди зробили вірний висновок про відсутність підстав вважати неправильним формування позивачем рядка 24 декларації з ПДВ та, відповідно, суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2011 року, оскільки за попередніми актами перевірок позивачем подавалися до податкового органу заперечення, а останнім податкове повідомлення-рішення про зменшення залишку від'ємного значення не приймалося.

Щодо висновків відповідача, викладених у акті, про зменшення позивачу залишку від'ємного значення з ПДВ у розмірі 4970486,00 грн., то судами зазначено, що до складу податкового кредиту включено податкові накладні попередніх звітних періодів, по ланцюгам постачання матеріалів, робіт та послуг, а податковим органом встановлено факти відсутності за місцем реєстрації підприємств чи визнання їх банкрутами, не правильне ведення реєстру отриманих та виданих накладних.

Відповідно до положень пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суди встановили, що придбання товариством послуг (робіт) на заявлені суми ПДВ в попередніх періодах підтверджується податковими накладними та банківськими документами про оплату послуг (товарів), а тому відсутні підстави для зменшення позивачу залишку від'ємного значення з ПДВ в розмірі 4970486,00 грн. за попередніми актами перевірок.

Щодо коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди та документального підтвердження з боку позивача про несвоєчасне отримання податкових накладних, то останнім було надано до суду конверти з відмітками пошти, в яких надсилалися податкові накладні із запізненням та книгу реєстрації податкових накладних. Обов'язковість підтвердження отримання податкових накладних із запізненням виключно квитанціями про цінні рекомендовані поштові відправлення податковим законодавством України не передбачена. Відповідно до офіційних роз'яснень, наданих ДПА України, у межах наданих Законом повноважень, у листі №6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 «Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином» у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), норми якого діяли в грудні 2010 року, не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Така ж позиція викладена у листі ДПА України №26268/7/16-1117 від 30.12.2005 «Про деякі питання справляння податку на додану вартість» де, зокрема, зазначено, що отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм пп. 7.4.1 вищезазначеного п.7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту.

Щодо висновків про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту грудня 2010 року сум ПДВ у розмірі 166175,01 грн., з посиланням на те, що контрагент позивача - ПП «Укрпромтехбуд» згідно бази даних - інформаційних ресурсів ДПА України знаходиться у стані « 7» (внесено запис про відсутність підтвердження відомостей) та 06.01.2011 ПП «Укрпромтехбуд» було анульовано свідоцтво платника ПДВ, то суди зазначили, що вони є безпідставними, оскільки взаємовідносини між позивачем та ПП «Укрпромтехбуд» відбувалися до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ останнього, а на всі сплачені позивачем суми ПДВ ПП «Укрпромтехбуд» виписано податкові накладні, які є наявні в матеріалах справи. Несплата контрагентом ПДВ чи порушення ним податкової дисципліни не є основою для відмови в бюджетному відшкодуванні чи у включенні таких сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, сума зменшення позивачем податкового кредиту з ПДВ грудня 2010 року у розмірі 166175,01 грн. по взаємовідносинам з ПП «Укрпромтехбуд» до спірного податкового повідомлення-рішення №0000532304 від 26.05.2011 не увійшла, що підтверджується поясненнями відповідача.

У відповідності до п. п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.6, 200.7 ст. 200 Податкового Кодексу України, положеннями яких визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Судами зазначено, що позивачем податно до відповідача податкову декларацію з ПДВ за січень 2011 року та уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за січень 2011 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування, у якій вказано суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 4359745,00 грн., тобто позивачем було дотримано вимоги ст. 200 Податкового Кодексу України. Оплата вартості товарів (робіт, послуг) по всіх наведених в акті перевірки податкових накладних здійснена позивачем в попередніх періодах.

Факт придбання ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» послуг (робіт) на заявлені суми ПДВ в попередніх періодах підтверджується податковими накладними та платіжними документами.

Відповідачем до суду було надано копії актів перевірок за періоди, що передували січню 2011 року - за 2009-2010 роки. На думку податкового органу дані акти підтверджують завищення бюджетного відшкодування в сумі 4359745,00 грн.

Судами вірно зазначено, що такі посилання є безпідставними та суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. При цьому, відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством. Отже, ні сума бюджетного відшкодування, ні залишок від'ємного значення суми ПДВ не є податковим зобов'язанням, а тому податковий орган не мав правових підстав щодо самостійного визначення розміру бюджетного відшкодування та зменшення визначеного позивачем розміру бюджетного відшкодування.

Окрім того, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Отже, при відсутності податкових повідомлень-рішень, виписаних за результатами проведених перевірок, положення актів перевірок лише фіксують факт правопорушення та не можуть мати для платника будь-яких наслідків. Тому позивач не мало правових підстав для зменшення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за даними актів перевірки податкового органу, та, відповідно, мало право включити дані суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування у січні 2011 року.

Таким чином колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та правомірно визначено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 4359745,00 грн., тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 №0000532304 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)М.О. Федоров