Ухвала суду № 41210774, 29.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/58684/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Єгоровій І.В.

за участю представників сторін: позивача - Южбабенко І.В.

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг»

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р.

у справі № 2а-4948/11/2170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг» (далі - позивач, ТОВ «Агрохолдінг») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні), в якому просило суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2011 р. № 0002430700, № 0002440700 та № 0002450700.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р., позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 27.09.2011 р. № 0002450700; у визнанні нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Херсоні від 27.09.2011 р. № 0002430700 та № 0002440700 - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р. і прийняти нове рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002450700 від 27.09.2011 р. та частково скасувати податкове повідомлення-рішення 0002430700 від 27.09.2011 р. в частині застосованих штрафних санкцій у сумі 58 474 грн.

Відповідач в судове засідання 29.10.2014 р. не з'явився, заперечення на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 06.07.2011 р. по 08.07.2011 р. посадовою особою ДПІ у м. Херсоні, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Агрохолдінг» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2010 року у розмірі 913 929 грн. заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів, за результатами якої складено акт від 07.09.2011 р. № 3173/07-0/32809496 та встановлено порушення позивачем вимог: - пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2010 року на 913 929 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у березні 2010 року 289 грн., у квітні 2010 року на 12 609 грн., у травні 2010 року на 191 526 грн., у червні 2010 року на 272 397 грн., у липні 2010 року на 203 211 грн.; - підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 260 603 грн., а саме: по декларації за травень 2010 року на суму 164 785 грн., по декларації за липень 2010 року на суму 88 899 грн., по декларації за серпень 2010 року на суму 6 919 грн.; - пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення по декларації за травень 2010 року на 164 785 грн., та як наслідок позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за червень 2010 року на 164 785 грн., завищено від'ємне значення по декларації за липень 2010 року на 69 679 грн., по декларації за серпень 2010 року на 6 919 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 27.09.2011 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0002430700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 913 929 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58 474 грн.; № 0002440700, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 680 032 грн.; № 0002450700, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 241 383 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 3173/07-0/32809496 від 07.09.2011 р. підставами для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючого про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам зі своїми контрагентами-постачальниками, які зобов'язань з поставки товарів позивачу у своїх деклараціях з податку на додану вартість не відображали і тому по цим контрагентам відсутня сплата податку на додану вартість в бюджет. Також, на переконання податкового органу, позивач неправомірно при складанні розрахунку бюджетного відшкодування за серпень 2010 року включив належне йому бюджетне відшкодування, яке підлягало декларуванню у попередніх податкових періодах.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту на суму 241 383 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 р. № 0002450700 винесено відповідачем необґрунтовано та повинно бути скасовано, разом з тим висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень-липень 2010 року на суму 680 032 грн. та завищення заявлених сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на 913 929 грн. є обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.09.2011 р. № 0002430700, № 0002440700 не підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Однак, судами першої та апеляційної інстанцій, при визнанні правомірними спірних податкових повідомлень-рішень, та відповідно, відсутності права у позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість по деклараціях за спірний період, не досліджено та не здійснено аналізу платіжних доручень, податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість контрагентам в ціні придбаних товарів (робіт, послуг); не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі, яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та від'ємне значення суми податку на додану вартість.

Встановлення даних обставин є важливим для правильного вирішення даної справи по суті.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдінг» - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 р. у справі № 2а-4948/11/2170 - скасувати.

Справу № 2а-4948/11/2170 направити на новий судовий розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис М.І. Костенко