Ухвала суду № 41210486, 27.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Київ К/800/63121/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року

у справі № 817/2751/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний житловий комплекс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби щодо проведення камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс», за результатами якої складено акт від 29.12.2012 року №506. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми «Ш» від 10.01.2013 року №0000141541 про зобов'язання сплатити штраф в сумі 16 600, 54 грн. за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету ТОВ «Рівненський МЖК» відповідачем складено акт від 29.12.2012 року №506, яким встановлено порушення позивачем п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 10.01.2013 року №0000141541, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 16 600, 54 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо проведення камеральної перевірки відповідачем з порушенням строків, встановлених законодавством, а також врахування податковим органом іншої інформації, ніж вказана позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, та протиправного прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено порядок проведення камеральної перевірки.

Згідно положень ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Отже, судами вірно встановлено, що на момент подання податкової декларації з податку на додану вартість - 17.12.2010 року за листопад 2010 року та 20.01.2011 року за грудень 2010 року положення податкового законодавства не передбачали інших строків проведення камеральних перевірок.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що проведення камеральної перевірки податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за вказаний період податковим органом вчинено протиправно, через їх проведення поза межами строків, встановлених законодавством.

Крім того, виявлені порушення, встановлені актами перевірки, полягають у тому, що позивачем несвоєчасно сплачувались узгоджені суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року.

Однак судами встановлено, що податковим органом при проведенні камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість було взято до уваги іншу податкову інформацію ніж дані податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем, оскільки зараховуючи поточні платежі позивача в порядку черговості виникнення податкового боргу, податковий орган неправильно визначив погашену суму податкового боргу та термін затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 року у справі № 817/2751/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук