Ухвала суду № 41202617, 28.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2749/14 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт-Трейд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Альт-Трейд» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000512209 від 24.03.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду міста від 06 червня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права, неповно та не всебічно з'ясовано всіх обставин справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що допущена позивачем у ході внесення записів до реєстру отриманих податкових накладних описка не позбавляє його права на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією. Крім того, на момент винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення показники податкового кредиту були підтверджені позивачем документально, а помилка у записах цього реєстру була виправлена у спосіб, що визначений Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 року № 708, про що було належним чином поінформовано податковий орган. Відтак суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014 № 0000512209, позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 100000,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25000,00 грн., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" (ідентифікаційний код 37074570, місцезнаходження: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 110) зареєстроване в якості юридичної особи 01.06.2010, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №1 339 102 0000 006603 (копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №733063 (а.с. 12).

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області та зареєстрований платником податку на додану вартість (копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100289298 (а.с. 16).

У березні 2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.03.2014 року №249/2204, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 187, пунктів 201.1, 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2014 року на суму 100 000,00 грн.

Висновок податкового органу про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у наведеному вище розмірі обґрунтовується наявністю розбіжностей між даними реєстру отриманих позивачем податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних, а саме: у переліку отриманих податкових накладних за січень 2014 року позивачем відображено податкову накладну від 31.01.2014 року № 32 на суму ПДВ 100 000,00 грн., виписану його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фієста", в той час як вказаним суб`єктом господарювання в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну на цю ж суму ПДВ, за цією же датою виписки, проте за іншим порядковим номером - № 48.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 100 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" подало заперечення до акту перевірки від 04.03.2014 року № 249/2204, в яких звернуло увагу податкового органу на те, що податок на додану вартість у сумі 100 000,00 грн. був перерахований на рахунки його контрагента у складі ціни придбаних у нього послуг та включений до складу податкового кредиту за січень 2014 року на підставі виписаної податкової накладної від 31.01.2014 року № 48. Під час заповнення позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за цей звітний період позивачем було помилково зазначено у реєстрі отриманих податкових накладних інший порядковий номер податкової накладної. Зазначення ним порядкового номеру "32" замість "48" позивач вважає очевидною опискою, яка не вплинула на правильність обрахування числового значення податкового кредиту та правомірність визначення ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість за січень 2014 року.

Враховуючи, що коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів, виправлення помилки у графі "порядковий номер податкової накладної" реєстру здійснено позивачем 04.03.2014 року методом "сторно" у момент виявлення такої помилки, як це передбачено Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708.

У своїх запереченнях позивач вказав на те, що про наявність помилки у записах реєстру отриманих податкових накладних та про її самостійне виправлення 04.03.2014 року позивач поінформував відповідача листом від 04.03.2014 року № 03-14 (дата отримання - 04.03.2014), до якого також долучив копію податкової накладної від 31.01.2014 року № 48, копію записів реєстру отриманих податкових накладних з виправленими показниками та квитанцію від 04.03.2014 року про прийняття цього реєстру в електронному вигляді.

Відомості, що викладені у запереченнях до Акту перевірки, відповідачем прийняті до уваги не були, у зв`язку з чим ним винесено податкове повідомлення - рішення від 24.03.2014 року № 0000512209, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 100 000,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 000,00 грн.

Вважаючи, вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

З аналізу наведених вище положень податкового законодавства вбачається, що обов`язковою умовою для донарахування податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій є наявність факту заниження податкового зобов'язання, тобто недоплати за цим податком, у тому числі і внаслідок завищення сум податкового кредиту.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з приписами пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленою та у випадках, визначених законом, належним чином зареєстрованою податковою накладною, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, отримана позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фієста" податкова накладна від 31.01.2014 № 48 на суму ПДВ 100 000,00 грн. відповідає вимогам податкового законодавства, а обмеження, визначені абзацом 9 пункту201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

Під час апеляційного розгляду справи вказана обставина податковим органом спростована не була.

Податковий орган оспорює право платника податків на включення до складу податкового кредиту за січень 2014 року сум податку на додану вартість, перерахованих позивачем на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фієста" у складі ціни придбаних послуг на підставі виписаної контрагентом податкової накладної, у зв`язку з наявністю розбіжностей у даних Єдиного реєстру податкових накладних та реєстру отриманих позивачем податкових накладних.

Розбіжності, на які вказує податковий орган, обумовлені допущенням позивачем при заповненні ним реєстру отриманих податкових накладних описки в графі "порядковий номер податкової накладної" (замість "48" зазначено "32").

При цьому, вказана описка не є арифметичною, тобто не вплинула на числове значення заявленого податкового кредиту.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, реєстр виданих та отриманих податкових накладних є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 201.15 статті 201 Податкового кодексу України визначено обов`язок платника податку на додану вартість вести реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, в якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, передбачено, що виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки.

При виправленні помилки методом "сторно" до Реєстру одночасно вноситься два записи: помилковий запис із знаком "-" та правильний запис із знаком "+".

Метод "сторно" здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена. При здійсненні такого зворотного запису платником податку: в колонці 1 розділів I та/або II Реєстру зазначається порядковий номер запису; в колонках 2 - 6 розділу I та/або колонках 2 - 7 розділу II Реєстру дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних колонках 7 - 12 розділу I та/або колонках 8 - 16 розділу II Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком "+" чи "-". При цьому, якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера "У" (наприклад: ПНПУ). Крім того, запис щодо включення показників такого документа до уточнюючого розрахунку зазначається окремим рядком у рядку "З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період" Реєстру.

Водночас, неарифметична помилка у реєстрі отриманих податкових накладних, яка не потребує подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, не означає втрату платником податку права на зменшення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту, що задекларована у звітній податковій декларації з податку на додану вартість, оскільки згідно з вимогами чинного податкового законодавства саме податкова накладна, а не дані реєстру отриманих податкових накладних, є підставою для відображення відповідних операцій у податковому обліку платника податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не пов'язує право на податковий кредит із правильністю внесення записів до реєстру отриманих податкових накладних, із правильністю його ведення та взагалі з наявністю в реєстрі запису про ту чи іншу податкову накладну, а відтак допущення у ньому помилки у відомостях про податкову накладну не призводить до втрати платником податку права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови фактичної наявності у платника податків належним чином оформленої та у випадках, визначених законом, належним чином зареєстрованої податкової накладної.

Суд також звертає увагу на те, що пунктом 44.7 статті 44 та пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України платнику податків надано право протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки подати до контролюючого органу заперечення до акта перевірки та документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

При цьому, такі документи та заперечення повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення про визначення грошових зобов'язань.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, допущена позивачем у ході внесення записів до реєстру отриманих податкових накладних описка не позбавляє його права на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією. Крім того, на момент винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення показники податкового кредиту були підтверджені позивачем документально, а помилка у записах цього реєстру була виправлена у спосіб, що визначений Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, про що було належним чином поінформовано податковий орган.

Враховуючи вищевикладене, та те, що апелянтом не надано належних доказів щодо спростовування висновків суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з останнім про те, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.03.2014 № 0000512209, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 100000,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25000,00 грн., є протиправним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.