Ухвала суду № 41202392, 28.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9643/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 серпня 2014 року позовні вимоги Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників №0000664210 та №0000674210 від 01 квітня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті ним за наслідками виявлення порушення вимог податкового законодавства позивачем при взаємовідносинах з ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» та ТОВ «МК Інжиніринг», є законними та обгрунтованими, а тому не підлягають скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27 грудня 2013 року по 03 березня 2014 року відповідачем, на підставі постанови старшого слідчого з ОВС відділу розслідування особливо важливих справ слідчого управління Окружної ДПС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС про призначення позапланової документальної перевірки від 18 квітня 2013 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» та ТОВ «МК Інжиніринг» за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено акт від 18 березня 2014 року №9/42-10/21560045, в якому встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.6, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.145.1.1 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 158773,00 грн., у тому числі за І квартал 2013 року - 158773,00 грн.; п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1028518,00 грн., у тому числі: за грудень 2012 року - 1028518,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки, подав до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників заперечення №2113-557 від 24 березня 2014 року, за результатом розгляду яких рішенням відповідача від 31 березня 2014 року №6861/10/28-10-42-1-58 доповнено акт позапланової виїзної перевірки УДППЗ «Укрпошта» від 18 березня 2014 року №9/42-10/21560045 питанням щодо вчинення позивачем нікчемного правочину по наслідкам фінансово-господарських відносин в результаті укладення з ТОВ «МК Інжиніринг» договору про надання послуг №141-270 від 04 грудня 2012 року; висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки №9/42-10/21560045 від 18 березня 2014 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 01 квітня 2014 року №0000674210, згідно якого за порушення п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.6, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.145.1.1 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2013 року у розмірі 158773 грн.; №0000664210, згідно якого за порушення п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1542777,00 грн., у тому числі 1028518 грн. за основним платежем та 514259 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, подав до Міністерства доходів і зборів України скаргу №2113-741 від 11 квітня 2014 року, за результатом розгляду якої рішенням Міндоходів України від 04 червня 2014 року №9891/6/9999-1001 -15 скаргу залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В силу пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведеної норми, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «МК Інжиніринг» (виконавець) укладено договір про надання послуг №141-270 від 04 грудня 2012 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з налаштування та впровадження програмного забезпечення, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги від виконавця та своєчасно оплатити їх на умовах, визначених цим договором. Фактом виконання виконавцем умов договору частково або повністю є підписаний акт приймання-передачі наданих послуг, в якому має бути чітко визначено об'єм послуг, що були передані виконавцем замовнику, а останнім ці послуги були прийнятті (п.2.4).

Згідно додатку №1 до договору №141-270 від 04 грудня 2012 року «Технічні вимоги до Послуг» за даним договором передбачається: отримання послуги з технічного впровадження та підтримки централізованої ІТ-інфраструктури підприємства, що включають в себе: отримання послуг з налаштування та впровадження єдиного Корпоративного каталогу; отримання послуг з впровадження систем управління та контролю робочими станціями замовника та розгортання систем безпеки робочих місць користувачів; отримання послуг з впровадження систем електронного документообігу; отримання послуг з впровадження систем віддаленого моніторингу та управління ключовими елементами корпоративної мережі замовника; отримання послуг з підготовки та впровадження систем миттєвих повідомлень, аудіо та відеоконференц зв'язку; отримання послуг з впровадження платформи для корпоративного ІТ-порталу; отримання послуг з розгортання програмного забезпечення для Єдиної централізованої інтегрованої платформи (ЄЦІП) підприємства на базі системи SAP; отримання послуг з налаштування та впровадження програмного забезпечення ЄЦІП. ЄЦІП це програмне забезпечення, що складається з машинних програм та пов'язаних з ними письмових документів, яке організоване як корпоративна інформаційно-аналітична система модульного типу, що призначена для обліку та управління ключовими ресурсами і бізнес-процесами підприємства. Впровадження ЄЦІП - надання комплексних послуг, що включають в себе: спільне з замовником розроблення Статуту проекту та додатків до нього, Концептуального проекту та налаштування ЄЦІП відповідно до його вимог, а також здача в промислову експлуатацію.

На підтвердження факту виконання умов вищевказаного договору позивачем надано акт приймання-передачі наданих послуг від 27 грудня 2012 року, з якого вбачається, що ТОВ «МК Інжиніринг» було впроваджено ЄЦІП на УДППЗ «Укрпошта» шляхом технічного впровадження та підтримки централізованої ІТ-інфраструктури підприємства, розгортання програмного забезпечення для ЄЦІП на базі системи SАР, налаштування та впровадження програмного забезпечення ЄЦІП. Згідно п.2 вказаного акту також передана документація щодо впровадження ЄЦІП на підприємстві, що становить 34 папки та проект «Наказу на введення в промислову експлуатацію ЄЦІП».

Крім того, позивачем надано платіжне доручення №204 від 14 січня 2013 року на підтвердження оплати наданих послуг, а також податкову накладну №8 від 27 грудня 2012 року.

ЄЦІП було створено ТОВ «МК Інжиніринг» за замовленням позивача, що впроваджувалось у відповідності до «Концепції розвитку корпоративної інформаційної системи УДППЗ «Укрпошта», ухваленої науково-технічною радою УДППЗ «Укрпошта» 08 серпня 2012 року, рішення науково-технічної ради від 04 вересня 2012 року, наказу №702 від 05 вересня 2012 року «Про забезпечення виконання Рішення НТР від 04 вересня 2012 року», «Проекту впровадження Єдиної централізованої інтегрованої платформи УДППЗ «Укрпошта», ухваленого науково-технічною радою УДППЗ «Укрпошта» 28 вересня 2012 року, наказу №766 від 28 вересня 2012 року «Про забезпечення виконання Рішення НТР від 28 вересня 2012 року» та наказу №876 від 01 листопада 2012 року «Про впровадження Єдиної централізованої інтегрованої платформи (ЄЦІП) УДППЗ «Укрпошта» на основі SАР», Протоколу засідання Керівної ради щодо впровадження проекту ЄЦІП від 26 грудня 2012 року.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що за договором №141-270 від 04 грудня 2012 року створено нематеріальний актив - ЄЦІП (в складі ЄЦІП на основіАР та Централізованої ІТ-інфраструктури УДППЗ «Укрпошта»), що фактично являє собою базу даних (компіляція баз даних), що передбачає налаштування системи та документацію щодо її впровадження.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, комп'ютерні програми; бази даних.

Згідно ст.420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних).

У відповідності до ст.430 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно ст.437 ЦК України авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

В силу пп.14.1.120 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу УДППЗ «Укрпошта» від 25 січня 2013 року №51 було введено ЄЦІП УДППЗ «Укрпошта» на основі SАР в промислову експлуатацію. На виконання вимог п.1.4 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16 листопада 2009 року №1327, затверджено акти введення в господарській обіг об'єктів права інтелектуальної власності №10777/516 та №10776/515 від 25 лютого 2013 року, зокрема нематеріальних активів: Централізованої ІТ-інфраструктури УДППЗ «Укрпошта» та Єдиної централізованої інтегрованої платформи (ЄЦІП) УДППЗ «Укрпошта» на основі SАР.

Згідно договору №142-242 від 15 листопада 2012 року, укладено між позивачем та ТОВ «САП Україна», позивачем придбано тестові ліцензії програмного забезпечення SAP, що передбачало їх тимчасове використання для цілей тестування. Проведення тендерної процедури закупівлі ліцензій програмного забезпечення SAP в УДППЗ «Укрпошта» протягом 2013 року переносилось, в результаті чого продовжено використання тестових ліцензій SAP і розгортання програмного забезпечення ЄЦІП на їх основі. В подальшому, після проведення тендеру закупівлі ліцензій придбано безстрокові ліцензії SAP.

В листі ТОВ «САП Україна» №10354/10 від 07 травня 2014 року підтверджується, що УДППЗ «Укрпошта» не може використовувати тестові ліцензії в продуктивних цілях, оскільки тестові ліцензії були надані лише для тимчасового користування, що також зазначено у п.1.4 договору №143-242 від 15 листопада 2012 року, однак, технічна можливість використання в продуктивних цілях тестових ліцензій і впровадження на їх основі ЄЦІП не заперечується ТОВ «САП України» та підтверджується листом №232 від 20 серпня 2014 року, протоколами засідань Керівної Ради від 25 жовтня 2012 року, від 26 грудня 2012 року, рішенням Керівної Ради від 25 жовтня 2012 року щодо впровадження та розгортання ЄЦІП в УДППЗ «Укрпошта» на основі SAP (тестових ліцензій). Таким чином, ЄЦІП впроваджувалось на УДППЗ «Укрпошта» спочатку на тестових ліцензіях ТОВ «САП Україна», а потім на ліцензіях на постійне використання, що за своїми технічними властивостями не відрізняються і не обмежуються будь-якими показниками.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за договором №141-270 від 04 грудня 2012 року створено нематеріальний актив - ЄЦІП (в складі ЄЦІП на основі SАР та Централізованої ІТ-інфраструктури УДППЗ «Укрпошта»), що фактично являє собою базу даних (компіляція баз даних), що передбачає налаштування системи та документацію щодо її впровадження, право власності на нематеріальний актив - бази даних (компіляції даних) «ЄЦІП» належить позивачу, як замовнику за договором №141-270 від 04 грудня 2012 року з ТОВ «МК Інжиніринг» про надання послуг з провадження даного програмного забезпечення, що є свідченням створення даних продуктів, які є нематеріальними активами, та їх введення і використання в господарській діяльності позивача, тому висновки відповідача щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 158773,00 грн. спростовані фактичними обставинами справи, наданими документами, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо реального характеру правочину №141-270 та настання юридичних наслідків, що ним обумовлені, з огляду на те, що впровадження програмного забезпечення ЄЦІП відбувалось в декілька етапів: формування Концепції розвитку корпоративної інформаційної системи позивача протягом 2012-2015 років; прийняття рішення щодо впровадження Єдиної централізованої інтегрованої платформи на основі SАР; проведення тендеру щодо визначення виконавця послуг по впровадженню ЄЦІП; початок впровадження ЄЦІП на основі SАР; укладання договору з ТОВ «САП-Україна» на використання тестових ліцензій для забезпечення впровадження Проекту - ЄЦІП; укладення договору з виконавцем послуг на впровадження ЄЦІП; впровадження ЄЦІП на УДППЗ «Укрпошта»; оплата УДППЗ «Укрпошта» послуг ТОВ «МК Інжиніринг» з налаштування та впровадження програмного забезпечення згідно договору №141-270 від 04 грудня 2012 року; введення ЄЦІП в промислову експлуатацію УДППЗ «Укрпошта», що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, тому твердження відповідача щодо неможливості віднесення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту в сумі 945591,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «МК Інжиніринг» у зв'язку із тим, що вказана господарська операція фактично не відбулася, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та наданих первинних документах.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПрАТ «Інком» укладено договори №612-289 від 19 грудня 2012 року та №612-290 від 19 грудня 2012 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцю носії інформації із записом, а саме: ліцензії, найменування, асортимент, кількість та ціна якого визначені в додатку №1 до договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити такий товар на умовах цього договору.

Відповідно до вищевказаних договорів позивачем придбано у ПрАТ «Інком» ліцензії ТОВ «Автор» на право використання програмного забезпечення CryptoLib. v 2.0 у кількості 825 шт. та CryptoSSO v.2.0 у кількості 825 шт., а також придбано ліцензії компанії ІВМ на право використання програмного забезпечення IBM INFORMIX ULTIMATE EDITION CPU OPTION Processor VALUE UNIT (PVU) LICENSE+ SW SUBSCRIPTION&SUPPORT 12 MONTHS на 400 PVU у кількості 1 шт. та на використання програмного забезпечення (ПЗ) Роwer Path у кількості 1 шт.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів позивачем надано специфікації, накладні лкф-4185 від 25 грудня 2012 року, лкф-3973 від 25 грудня 2012 року, лкф-4233 від 25 грудня 2012 року, податкові накладні №1407, №1408, №1409 від 25 грудня 2012 року, акти приймання-передачі товару від 25 грудня 2012 року, прибуткові ордери №9, №10, №11 від 25 грудня 2012 року, платіжні доручення №157, №158 від 10 січня 2013 року на підтвердження перерахування коштів на рахунок контрагента.

Згідно ст.1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Інком» виступає авторизованим партнером, представником ТОВ «Автор» та компанії ІВМ з наданням відповідних повноважень щодо впровадження, реалізації їх програмних продуктів, про що свідчать листи про авторизацію ТОВ «Автор» №01/11-2 від 01 листопада 2012 року, №12/83/03 від 05 листопада 2012 року, форма підтвердження повноважень компанії ІВМ, сертифікат компанії ІВМ, тому ліцензії були видані позивачу безпосередньо ліцензіарами - ТОВ «Автор» та компанією ІВМ, а тому є безпідставними висновки відповідача щодо неможливості встановлення власників цих ліцензій.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки ліцензії були видані позивачу безпосередньо ліцензіарами - ТОВ «Автор» та компанією ІВМ, є безпідставними висновки відповідача щодо неможливості встановлення власників цих ліцензій, а також у відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України саме ПрАТ «Інком», як продавцем (дистриб'ютором) ліцензій ТОВ «Автор», ІВМ, виписані податкові накладні, а отже позивачем правомірно на підставі них сформовано податковий кредит.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПрАТ «Інком», ТОВ «МК Інжиніринг» останні були зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

З матеріалів вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на довідці Бориспільської ОДПІ від 11 червня 2013 року №280/22-36147490, з якої вбачається, що ТОВ «МК Інжиніринг» не є виробником послуг, послуги по технічному впровадженню централізованої ІТ-Інфраструктури, розгортання програмного забезпечення за ЄЦІП на базі системи SAP, налаштування та впровадження програмного забезпечення ЄЦІП були придбані у ТОВ «Маестро торг». При цьому, згідно інформаційної бази даних «Податковий блок» та протоколів допиту свідка від 23 травня 2013 року, від 11 липня 2013 року, ТОВ «Маестро торг» з кількістю працюючих - 1 особа не мало фізичних можливостей для надання послуг для УДППЗ «Укрпошта» через ТОВ «МК Інжиніринг» в тому об'ємі та за той час, що зазначений у акті приймання-передачі наданих послуг від 27 грудня 2012 року.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, не взявши до уваги посилання відповідача на вищезазначену довідку податкового органу, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податків та звітування продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту покупцем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ПрАТ «Інком», ТОВ «МК Інжиніринг», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності наданих послуг (поставлених ліцензій) та проведення оплати за них, використання результатів наданих послуг (поставлених ліцензій) у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01 квітня 2014 року №0000664210, №0000674210, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 03 листопада 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.