Ухвала суду № 41202202, 30.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2014 рокусправа № 808/3524/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

за участю:

представника відповідача: Міщенко О.В.

представника позивача: Мельнікова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі №808/3524/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001022201 від 22.05.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 889 702 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 593 135 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 296 567 грн. 50 коп.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» та його контрагентами. Позивач вказував на правомірність формування податкового кредиту, а також реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на податку на додану вартість .

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001022201 від 22.05.2014 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму, визначену спірним податковим повідомленням-рішенням.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 16.04.2014р. по 23.06.2014р. повноважними особами ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» з питань правильності нарахування сум податку на додану вартість в податковій декларації з ПДВ за січень, лютий 2014 року, за результатами якої складено Акт №65/22-01/25485792 від 12.05.2014р. (далі по тексту - Акт перевікри)

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем, п. п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 181.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-ІV (із змінами та доповненнями), в результаті чого, встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 593 135 грн. в тому числі за відповідні звітні податкові періоди: січень 2014 року у розмірі 297 929 грн.; лютий 2014 року у розмірі 295 206 грн.

На підставі Акту перевірки №65/22-01/25485792 від 12.05.2014р. ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2014р.:

- №0001022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 889 702,50грн., в тому числі за основним платежем 593 135грн., та штрафні (фінансові) санкції - 296 567,50грн. (т.1 а.с.63);

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтервенто», ТОВ «Бреап», ТОВ «Транслем», ТОВ «ТД Демос».

1. Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Інтервенто».

02.12.2013 року між ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» (Замовник) та ТОВ «Інтервенто» (Підрядник) укладено договір підряду на будівельні роботи за №95/1, згідно умов якого Підрядник зобов'язався на свій ризик виконати будівельні роботи на об'єкті: Реконструкція хімводоочищення Бурштинської ТЕС м.Бурштин, Івано-Франківської області, теплоізоляція баків.

01.10.2013р. між ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» та ТОВ «Інтервенто» укладено договір підряду на будівельні роботи за №84, згідно умов якого Підрядник зобов'язався на свій ризик виконати будівельні роботи на об'єкті: Капітальний ремонт та реконструкція об'єктів АТ «Мотор Січ».

Взаємовідносини між підприємствами підтверджуються первинними документами, а саме: актами здачі-прийняття робіт, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт. Перелік первинних документів знайшов своє відображення в Акті перевірки.

Розрахунки за виконані послуги здійснювалися у безготівковій формі, про що свідчать відповідні виписки з банку по особовому рахунку.

Проте, на думку податкового органу, позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми за вищевказаними господарськими операціями, оскільки ТОВ «Інтервенто» не отримувало ліцензію на здійснення будівельної діяльності.

Також податковий орган зазначає, що ним від ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі отримано акт від 16.04.2014р. №894/04-61-22-4/38198809 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» з питань дотримання вимог законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року», яким встановлено нереальність та юридична дефектність первинних документів при проведенні господарських операцій між ТОВ «Інтервенто» з контрагентом постачальником ТОВ «АВИСТ» та здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб (арк.29-31 Акту перевірки).

Також нереальність господарської операції, податковий орган пов'язує із ненаданням позивачем до перевірки документального підтвердження транспортування будівельних матеріалів - постачальником продукції, який за юридичною адресою знаходиться у Дніпропетровській області, не має основних фондів.

2. Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Бреап».

29.01.2014р. між ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» (Замовник) та ТОВ «Бреап» (Підрядник) укладено договір підряду на будівельні роботи №17-СП, згідно умов якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався на свій ризик виконати будівельні роботи на об'єкті: Реконструкція та капітельний ремонт будівельні споруд на об'єктах ТОВ «Гранум-Еліт».

29.01.2014р. між ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» (Замовник) та ТОВ «Бреап» (Підрядник) укладено договір підряду на будівельні роботи №16-СП, згідно умов якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався на свій ризик виконати будівельні роботи на об'єкті: Реконструкція та капітельний ремонт будівельні споруд на об'єктах АТ «Мотор Січ».

Факт виконаних робіт за вищезазначеними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

Проте, на думку податкового органу, вказані господарські операції є нереальними, оскільки ним отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська акт від 04.04.2014р. №817/221/38905415 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бреап» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року», яким встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операція постачальники - ТОВ «Бреап» - покупці за лютий 2014 року не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту.

3. Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Транслем».

02.12.2013р. між ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» (Замовник) та ТОВ «Транслем» (Виконавець) укладено договір поставки товару №98, згідно умов якого Виконавець зобов'язався поставити в обумовлені строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в кількості та якості у відповідності до Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

01.10.2013р. між ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» (Замовник) та ТОВ «Транслем» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт №93, згідно умов якого Виконавець зобов'язався виготовити вироби з алюмінієвого профілю, згідно замовлень Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виготовлену продукцію.

Взаємовідносини між підприємствами підтверджуються первинними документами. Їх перелік знайшов своє відображення і в Акті перевірки. Розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі, про що свідчать відповідні виписки з банку по особовому рахунку.

Проте, на думку податкового органу, вказані господарські операції є нереальними, оскільки від ДПІ у Київському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області отримано акт від 28.03.2014р. №195/05-64-22-02/38844515 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транслем» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень та лютий 2014 року», яким встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками.

Також нереальність господарської операції, податковий орган пов'язує із ненаданням позивачем до перевірки документального підтвердження транспортування матеріалів - постачальником продукції, який за юридичною адресою знаходиться у Донецькій області, не має найманих працівників, основних фондів. Також ТОВ «Транслем» не отримувало ліцензію на здійснення будівельної діяльності.

4. Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ТД Демос».

03.02.2014р. між ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» (Замовник) та ТОВ «ТД Демос» (Виконавець) укладено договір на виконання робіт №21-р, згідно умов якого Виконавець зобов'язався виготовити вироби з алюмінієвого профілю, згідно замовлень Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виготовлену продукцію.

03.02.2014р. між ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» (Покупець) та ТОВ «ТД Демос» (Постачальник) укладено договір постачання №22-т, згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали та обладнання, загальна кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у заявках, рахунках, накладних.

Взаємовідносини між підприємствами підтверджуються первинними документами. Їх перелік знайшов своє відображення і в Акті перевірки.

Проте, на думку податкового органу, вказані господарські операції є нереальними, оскільки від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська отримано акт від 04.04.2014р. №815/223/38905352 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Демос» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2014 року», яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операція постачальники - ТОВ «ТД Демос» - покупці за лютий 2014 року не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту.

Також нереальність господарської операції, податковий орган пов'язує із ненаданням позивачем до перевірки документального підтвердження транспортування будівельних матеріалів - постачальником продукції, який за юридичною адресою знаходиться у м.Дніпропетровську, не має найманих працівників, основних фондів. Також ТОВ «ТД Демос» не отримувало ліцензію на здійснення будівельної діяльності.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №65/22-01/25485792 від 12.05.2014р. не містить.

Отже, як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішень, податковим органом фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ «Інтервенто», ТОВ «Бреап», ТОВ «Транслем», ТОВ «ТД Демос», за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на норми податкового законодавства, а з огляду на обставини, які викладені в актах перевірки ТОВ «Інтервенто», ТОВ «Бреап», ТОВ «Транслем», ТОВ «ТД Демос».

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів, які б свідчили про безтоварність (нереальність) спірних господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

При цьому, в Акті перевірки також зазначено, що податковим органом було використані первинні документи за спірними господарськими операціями. Проте, податковий орган надав перевагу висновкам актів перевірок контрагентів позивача, не зазначаючи при цьому жодних підстав невизнання наданих позивачем первинних документів.

Таким чином, відповідач, зробивши висновок про нереальність господарських операцій хибно керувався лише припущеннями щодо цього на підставі висновків інших податкових інспекцій, викладених в актах перевірок, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтервенто», ТОВ «Бреап», ТОВ «Транслем», ТОВ «ТД Демос», а стосуються взаємовідносин ТОВ «Інтервенто», ТОВ «Бреап», ТОВ «Транслем», ТОВ «ТД Демос» з їхніми контрагентами-постачальниками.

Натомість, як вже було зазначено, кожна господарська операція, які не визнаються податковим органом, підтверджена документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін. Усі документи були в розпорядженні перевіряючих.

Що стосується доводів відповідача про те, що Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» анульовано 09.04.2014 року у зв'язку з ліквідацією підприємства, суд першої інстанції вірно зазначив, що на період здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «ІНТЕРВЕНТО» було платником ПДВ, а тому податковим органом не доведено нереальність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на ті обставини, що у ТОВ «ТРАНСЛЕМ» та ТОВ «ТД ДЕМОС» відсутні Ліцензії на здійснення будівельної діяльності, то з таким твердження також не можна погодитись, зокрема, з тих підстав, що позивачем були надані копії Ліцензій ТОВ «БРЕАП» та ТОВ «ІНТЕРВЕНТО», які містяться в матеріалах справи. Крім того, позивач надав суду витяг з сайту Державної архітектурно-будівельної Інспекції України, в якому зазначено про наявність ліцензій у контрагентів у періоді, який перевірявся.

Крім того, відповідно до договорів на виконання робіт №21\р від 03.02.2014 року між позивачем та ТОВ «ТД ДЕМОС», та №93 від 01.11.2013 року між позивачем та ТОВ «ТРАНСЛЕМ», контрагенти позивача прийняли на себе зобов'язання по виготовленню виробів з алюмінієвого профілю. Відповідачем жодним чином не підтверджена необхідність наявності будівельної ліцензії для виготовлення таких виробів.

Відсутність товарно-транспортних накладних не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій, адже товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Більш того, обумовлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тобто відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, згідно позиції позивача, перевезення здійснювалися власним транспортом, що підтверджується копіями документів на підтвердження права власності на транспортні засобі та подорожні листи (том 3 матеріалів справи).

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в Акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року у справі №808/3524/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 31.10.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов