Ухвала суду № 41202196, 28.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2014 рокусправа № 811/210/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі № 811/210/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова група «Фаворит» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група "Фаворит" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 0000220225, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 350 920 грн., в т.ч. за основним платежем - 244 730 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 61 182 грн. та № 0000230225, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13488, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що висновок про відсутність господарських операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесстандарт ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арагон Торг" товару, є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки реальність господарських операцій та використання придбаного товару у діяльності позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Крім того, позивачем зазначено, що податковим органом при складанні акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані рішення, порушено п.п.3,7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року, № 1003.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконують свого зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість до бюджету. Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з його контрагентом, що укладені без мети настання реальних наслідків.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, з 26 листопада 2012 року по 27 листопада 2012 року Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група "Фаворит" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнесстандарт ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арагон Торг", за наслідками якої складено акт №175/22-5/37277177 від 29 листопада 2012 року. Відповідно до висновків зазначеного Акту встановлено порушення: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого товариством занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 214 257 грн., в т.ч. в частині взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністб "Бізнесстандарт ЛТД" за лютий 2012 року у сумі 81 728 грн.; в частині взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальнісю "Арагон Торг" за квітень 2012 року у сумі 132 529 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2012 року ( ряд.19) на суму 7 712 грн., та за квітень 2012 року (ряд.19) на суму 5 776 грн.; п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 244 730 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012 - 93 913 грн., за 2 квартал 2012 року - 150 817 грн. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000220225 від 17 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 350 920 грн., в т.ч. за основним платежем - 244 730 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 61 182 грн. та № 0000230225, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13488, 00 грн. Також, в акті перевірки позивача №175/22-5/37277177 від 29 листопад 2012 року міститься посилання на невідповідність складених первинних документів по господарським операціям вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до положень пункту 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнесстандарт ЛТД" (продавець) укладено договір купівлі продажу №05/01-02 від 01 лютого 2012 року, відповідно до якого продавець передає покупцю товар визначений згідно письмових або усних заяв, а покупець зобов'язується його оплатити. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнесстандарт ЛТД", згідно зазначеного договору, передало позивачу у лютому 2012 року товар на загальну суму 536 642,67 грн., що підтверджується видатковими накладними. За вказаними господарськими операціями Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнесстандарт ЛТД" видано позивачу податкові накладн. Крім того, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арагон Торг" (постачальник) укладено договір поставки №016/04-12 від 02 січня 2012 року, відповідно до якого постачальник поставляє покупцю товар згідно замовлень, а покупець зобов'язується його оплатити . Товариством з обмеженою відповідальністю "Арагон Торг", згідно зазначеного договору, поставлено позивачу у квітні 2012 року товар на загальну суму 875 498 грн., що підтверджується видатковими накладними. За вказаними господарськими операціями Товариством з обмеженою відповідальністю "Арагон Торг" видано позивачу податкові накладні .

Всі первинні документи, надані позивачем на перевірку, відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення та виконання всіх правочинів контрагенти позивача та сам позивач були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податків на додану вартість.

Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про недоведення податковим органом нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі № 811/210/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко