Постанова № 41202153, 25.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2014 рокусправа № 2а/0470/14712/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Нагорної Л.М. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року у справі №2а/0470/14712/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року у справі №2а/0470/14712/12 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 (далі позивач) та скасовано постанову № 152898 від 11.10.2012 року про застосування фінансових санкцій.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, своїх представників для участі у судовому засіданні не направили.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач, посилаючись на те, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності, не надає послуг з перевезення пасажирів, водієм у перевізника не працює, перевозив на безоплатній основі пасажирів, вважав безпідставним застосування до нього фінансових санкцій.

Суд першої інстанції погодився з позицією позивача, та дійшов висновку про безпідставність прийняття відповідачем оскарженої постанови. Так, суд вказав, що автомобіль використовувався власником для задоволення власних потреб, а відповідачем не доведено факту здійснення позивачем нерегулярних пасажирських перевезень.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Автомобільний перевізник, згідно зі статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Стаття 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, до автомобільних перевізників застосовуються санкція за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 цього Закону, у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Зокрема, документами для водія легкового автомобіля є: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що 23 серпня 2012 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Дніпропетровській було проведено перевірку дотримання транспортного законодавства під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Після зупинення посадовими особами належного позивачу на праві приватної власності автомобіля «Mercedess-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1, було виявлено та зафіксовано у акті № 054621 від 23 серпня 2012 року, що водій цього транспортного засобу надає послуги з перевезень пасажирів без договору із замовником транспортних послуг, за відсутності ліцензійної картки, договору обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, отримання яких відповідно до статей 9, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» є обов'язковим.

На підставі зазначеного акту постановою № 152898 від 11.10.2012 року до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що автомобіль марки "Mercedess-Benz", яким 23 серпня 2012р. керував позивач, за типом є автобусом на 18 пасажирських місць (а.с. 8). Як вбачається з акту перевірки, в салоні автомобілю знаходилось 18 пасажирів (а.с. 27). Сам ОСОБА_1 в поясненнях зазначив, що перевозить свою сім»ю та приятелів на відпочинок, при цьому не спростував відомостей про кількість людей в салоні та факт відсутності вказаних перевіряючою особою документів. Вже в позовній заяві позивач стверджував, що він перевозив лише членів своєї родини, тобто в салоні знаходилось четверо людей.

Як вже зазначалося, відповідно до акту перевірки, у водія автобусу на час перевірки були відсутні обов'язкові для здійснення перевезень пасажирів документи, передбачені ст.ст. 9, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема: договір із замовником транспортних послуг, ліцензійна картка, договір обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків. Позивач ні у позові, ні у письмових поясненнях, що надавав під час перевірки, зазначеного факту не спростував.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач правомірно, на підставі наявних у справі доказів, прийняв рішення про притягнення позивача до відповідальності, передбаченої ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Підстави для скасування законної постанови відповідача, як і для задоволення позовних вимог, відсутні.

Оскільки, застосовуючи законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції дав невірну правову оцінку обставинам у справі та допустив помилкове застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202,205,207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2013 року у справі № 2а/0470/14712/12 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 31.10.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: А.А. Щербак