Ухвала суду № 41201904, 07.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2014 рокусправа № 804/11520/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 р. по справі за позовом приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000882305 від 22 квітня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 698 312,50 грн. та № 0000892305 від 22 квітня 2013 року про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 304 540,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000882305 від 22.02.2013 р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000892305 від 22.02.2013 р.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не вірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватне акціонерне товариство "Дніпрометалсервіс" 07.09.1993 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АА № 829741.

У період з 15.02.2013 року по 29.03.2013 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс" (код ЄДРПОУ 01881051)" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої було складено акт № 1127/221/01881051 від 05.04.2013 р.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0000882305 від 22.04.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2698312,50 грн. з них 2158650 грн. за основним платежем і 539662,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0000892305 від 22.04.2013 р. про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 304540,00 грн.

Відповідно до висновків вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення: пп. 14.1.179, п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п. 188.1 ст.188, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням норм пп. 14.1.36 п.14.1, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, ПрАТ "ДМС" занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 158 650 грн., у тому числі: за липень 2012 року в сумі 148 055 грн., за серпень 2012 року в сумі 389 411 грн., за вересень 2012 року 415 697 грн., за жовтень 2012 року в сумі 416 433 грн., за листопад 2012 року в сумі 488 391 грн., за грудень 2012 року в сумі 300 663 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за грудень 2012 року в сумі 304 540 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями, позивачем було подано первинну та повторну скарги, які відповідними рішеннями були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що реальність здійснення позивачем господарської діяльності підтверджена належними первинними документами, що підтверджує правомірність формування податкового кредиту, який в свою чергу вплинув на залишок від'ємного значення.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріали справи свідчать про те, у період, який перевірявся позивач мав господарські відносини з ТОВ "Кросно" (ЄДРПОУ 32608530) згідно контракту №126/2-1 від 27.06.2012 р. та ТОВ "Сталь" (ЄДРПОУ 35394737) згідно контракту 138/2-1 від 17.09.2012 р з придбання олії соняшникової нерафінованої для харчової промисловості наливом.

Придбаний товар був реалізований позивачем на експорт - HETTERINGTON GROUP LTD. Vanterpool Plaza, P.O. Box 873 Wickhams Cayl, Road Town, Tortola, British Virgin Islands відповідно до контракту №35/193/4 від 11.06.2012 р.

Перевіркою встановлена реалізація придбаних товарів за ціною нижче ніж ціна придбання, так як при порівнянні фактурної вартості реалізованої продукції по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої при придбані даної продукції на території України, фінансовий результат - це збиток у загальній сумі 2 324 195,54 грн., у тому числі за червень 2012 - 1 035 208,05 грн.; за вересень 2012 - 405 877,06 грн., за жовтень 2012 - 406 437,8 грн., за листопад 2012 - 476 672,63 грн.

Всього загальна сума придбання (з урахуванням ПДВ) склала 14 266 018,02 грн., загальна сума реалізації склала 11 941 822,48 грн.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що ПрАТ "Дніпрометалсервіс" здійснювало операцію з експорту товару, яка не мала під собою мети отримання доходу, а була направлена на подальшу мінімізацію сплати ПДВ.

Первинними документами (копії податкових та видаткових накладних, копії банківських виписок, копії контрактів, посвідчення про реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів на аграрній біржі), підтверджується придбання позивачем у контрагентів визначеного у контрактах товару.

Будь-яких зауважень щодо правильності складення первинних документів, податковою службою висловлено не було.

Більш того, на думку відповідача, підприємством безпідставно сформовано податковий кредит по неприбутковим операціям, які мали місце у перевіряємому періоді, а саме фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 2 324 195,54 грн. На думку ДПІ, неприбуткові операції не відповідають меті господарської діяльності, яка полягає у одержані прибутку, що виключає право платника на віднесення сум ПДВ, які сплачені у вартості товару, який було в подальшому реалізовано на експорт, до складу податкового кредиту

Як вбачається з Акту перевірки, ДПІ не заперечувався факт сплати ПДВ у вартості товару, який було в подальшому реалізовано на експорт. Факт сплати ПДВ підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

При цьому, позиція ДПІ полягає у тому, що діяльність з реалізації купованої продукції (олія соняшникова нерафінована для харчової промисловості наливом) є нетиповою для даного підприємства, операції з реалізації на експорт нетипової для підприємства продукції були для ПРАТ «ДМС» завідомо збитковими, щодо віднесення сум придбання до податкового кредиту відображаючи при цьому у податкових зобов'язаннях за даною операцією 0 грн. на підставі чого був зроблений висновок, що купівля продукції та її подальша реалізація на експорт із заявленням на бюджетне відшкодування, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, оскільки не мала на меті доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Під господарською діяльністю, згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України, не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Отже, збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Таким чином, Податковий кодекс не встановлює жодних інших вимог, крім вказаних вище, щодо формування податкового кредиту. При цьому, порядок формування податкового кредиту не має зв'язку з фінансовим результатом звітного періоду.

Щодо посилання відповідача на не типовість господарської діяльності, то відповідно до наданого до суду статуту ПрАТ "Дніпрометалсервіс" (у редакції, що була чинною на дату виникнення спірних відносин) предметом діяльності підприємства були торгівельна діяльність та зовнішньоекономічна діяльність (пп. 54 та пп. 66 п. 2.2 статуту).

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне законодавство не оперує поняттям типового чи нетипового виду діяльності підприємства. Підприємство має право здійснювати будь-яку господарську діяльність, яка не суперечить законодавству. В свою чергу відповідачем не доведено правомірності свого висновку щодо визначення нетиповою діяльність позивача.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що податковим органом не враховано, що фінансовим результатом здійснених позивачем експортних операцій є прибуток, оскільки фінансовий результат операції розраховується як різниця між доходом від реалізації товарів без врахування ПДВ і собівартістю реалізованих товарів також без врахування ПДВ. Тому позивачем фактично отримано прибуток у сумі 53 474,13 грн. (11 941 822,48 грн. (дохід від експорту) - 11 888 348,35 грн. (собівартість).

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та резидентами при придбанні товару, а також реальність господарських операцій між позивачем та нерезидентами при експорті даного товару, іншого податковою службою не доведено, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача правових підстав для віднесення сплачених сум ПДВ у вартості поставленого товару до складу податкового кредиту.

За правилами п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Враховуючи викладені норми права, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. При цьому, Податковий кодекс України не обмежує термін "у попередніх податкових періодах" лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Підпункт 200.6 ст. 200 ПК України передбачає, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на бюджетне відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З огляду на викладене, прийняття рішення про повернення (виплату) суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом платника податків, наданим йому положеннями ст. 200 ПК України.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано та доведено усі обставини, які мають значення для вирішення справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, не допущено порушень норм матеріального та процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на висновках, які викладені в акті перевірки, спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, у зв'язку чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 14.10.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим