Ухвала суду № 41201907, 07.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2014 рокусправа № 808/5860/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПГС»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ПГС» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 № 0001322215, № 0001332215, № 0001342215.

В обґрунтування позову посилається на порушенням строку прийняття податкових повідомлень-рішень, передбаченого п. 86.8 ст. 86 ПК України. Вказує, що висновки податкового органу про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства України є помилковими, враховуючи наявність усіх первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій по яким проводилась перевірка.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення від 03.06.2013 № 0001322215, в решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на те, що господарські операції укладені з ТОВ «ІБП Форт» є сумнівними через недостовірність даних зазначеного контрагента.

Постанову в частині відмовлених позовних вимог позивач не оскаржив.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «ПГС» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ІБП Форт» та ВАТ «Запоріжжяобленерго» за період з 01.03.2010 по 31.03.2013.

За результатами перевірки складено Акт від 18.04.2013 № 576/22-15/31637822 яким встановлено порушення:

1. п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України, встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності всього у сумі 4772,00 грн., у т.ч. за 2012 рік у сумі 4772,00 грн.

2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 11 761,00 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року у сумі 11 761,00 грн.

3. Завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2011 року у сумі 5172,00 грн.

На підставі Акту та виявлених порушень ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 03.06.2013 № 0001322215, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14 701,25 грн., в тому числі за основним платежем - 11 761,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2940,25 грн.

- від 03.06.2013 № 0001332215, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 5172,00 грн.;

- від 03.06.2013 № 0001342215, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 4472,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.02.2004 між ТОВ «ПГС» (замовник) та ТОВ «ІБП Форт» (генпідрядник) укладено контракт № 08п, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а генпідрядник приймає на себе виконання робіт з проектування та будівництва об'єкту: «Торгівельний центр по вул. Дніпропетровське шосе / Дудикіна в м. Запоріжжя».

Даний контракт вступає в силу з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за контрактом (п. 11.1. Контракту).

Зазначений в контракті об'єкт в жовтні 2008 року прийнятий в експлуатацію без оздоблювальних робіт, у зв'язку з чим після прийняття об'єкту в експлуатацію ТОВ «ІБП Форт» виконувало певні будівельні роботи на підставі додаткових угод.

18.10.2011 між ТОВ «ПГС» (замовник) та ТОВ «ІБП Форт» (генпідрядник) укладено додаткову угоду № 9 до контракту № 08 від 02.02.2004, відповідно до п. 1 якої предметом даної угоди є виконання робіт з улаштування системи кондиціонування на об'єкті «Торгівельний центр по вул. Дніпропетровське шосе / Дудикіна в м. Запоріжжя».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди договірна вартість робіт за даною додатковою угодою є динамічною та становить на момент укладення угоди 94 093,35 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди оплата здійснюється в наступному порядку: - аванс у розмірі 75 % від договірної вартості робіт по етапу; - подальші розрахунки - згідно Контракту.

На підставі виставленого рахунку № СФ-0000546 від 20.10.2011 ТОВ «ПГС» перераховано ТОВ «БП Форт» аванс на монтажно-будівельні роботи на загальну суму 70 570,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 761,66 грн., про що свідчать платіжні доручення № 63 від 20.10.2011 на суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. та № 66 від 28.10.2011 на суму 20 570,00 грн., в т.ч. ПДВ 3428,33 грн.

ТОВ «ІБП Форт» надано на адресу ТОВ «ПГС» податкові накладні від 20.10.2011 №573 на суму 50 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн. та від 28.10.2011 № 574 на суму 20 570,00 грн., в т.ч. ПДВ 3428,33 грн.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних, виписок банку про оплату послуг, актів прийомки виконаних підрядних робіт форми КБ-2в на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, позивач цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне отримання позивачем послуг, що відображено в бухгалтерському обліку та інших документах, які були надані позивачем до податкового органу до проведення перевірки.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

В той же час чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо підтвердження неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна