Ухвала суду № 41201894, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № 0870/12576/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства "Юнімед" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 р. по справі за позовом приватного підприємства "Юнімед" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Юридично-ріелторський центр "Кредит Сервіс Плюс" про скасування податкового повідомлення - рішення ,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 10.09.2012 № 0001752211, яким приватному підприємству "Юнімед" збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства на загальну суму в розмірі 124 057,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

До Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 10.10.2014 року надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, в якому в якості причин неможливості неприбуття у судовому засідання зазначено необхідність приймати участь у судовому засіданні з розгляду іншої справи.

Проте, вказані заявником причини не визнаються судом апеляційної інстанції поважними, оскільки виклик у судове засідання має підтверджуватись відповідною судовою повісткою, яку представником позивача не надано, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку щодо неявки позивача у судове засідання з неповажних причин.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватне підприємство "Юнімед" зареєстроване 02.09.1999 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради в якості юридичної особи, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А 00 № 195820.

В період з 31.07.2012 по 06.08.2012 (термін проведення перевірки продовжувався на 2 робочих дні з 07.08.2012 по 08.08.2012 на підставі наказу №709 від 07.08.2012), на підставі направлень №№641, 642, 651, 645, 655 від 31.07.2012, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 та п.п78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказу № 682 від 31.07.2012, фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Юнімед" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт № 195/22-1109/30546038 від 15.08.2012.

В акті перевірки встановлено порушення, зокрема: п.п.п.п.14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період у розмірі 124 057 грн., у тому числі по періодам:

2 квартал 2011 року на суму 14 435 грн.;

2-3 квартали 2011 року - на суму 37 991 грн.;

2-4 квартали 2011 року - на суму 124 057 грн.

На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0001752211 від 10.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 124 057 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки 195/22-1109/30546038 від 15.08.2012 позивачем подано скаргу вх. №5477/10 від 27.11.2012 до ДПС у Запорізькій області, яку було залишено без задоволення.

Матеріали справи свідчать, що підставою для зазначеного вище донарахування став висновком податкового органу, що надані позивачем акти виконаних робіт не є підтвердженням реального факту виконаних робіт.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано відповідні первинні документи на підтвердження понесених витрат.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПП "Юниміед" (замовник) та ТОВ "Юридично - ріелторський центр "Кредит Сервіс Плюс" (виконавець) укладені договір про надання консалтингових та інформаційних послуг №02-т/КПС від 01.04.2011, договір б/н від 31.08.2011, договір про надання маркетингових послуг №30/09/11 від 30.09.2011, договір розробки та впровадження маркетингових заходів №01/11/11 від 01.11.2011, за умовами яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по організації транспортного обслуговування замовника: посередницькі та диспетчерські послуги по організації транспортних перевезень робітників та вантажів замовника (а також його клієнтів) на легкових автомобілях, які належать іншим організаціям - третім особам (посередницькі послуги по організації внутрішніх перевезень пасажирів та їх вантажів на таксі), а також замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника та надавати послуги з розробки та впровадження маркетингових заходів з метою збільшення обсягу продаж послуг замовника.

Суми оплати за надання визначених вказаними договорами послуг були внесені позивачем до складу валових витрат.

При цьому, на підтвердження понесених витрат податковому органу під час проведення перевірки було надано акти виконаних робіт, що не заперечується позивачем.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що первинні бухгалтерські документи мають відповідати приписам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку формування валових витрат та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Проте, надані позивачем документи (акти виконаних робіт) не відображають зміст, обсяг та вартість наданих послуг. Як убачається із відповідних актів, які є невід'ємною частиною договору, в них відсутня ціна кожної окремо наданої послуги, надання якої передбачено договором, а зазначена лише загальна вартість усіх виконаних робіт разом. Акти не розкривають змісту наданих послуг, позаяк не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства.

У наданих позивачем актах міститься лише вказівка про виконання робіт відповідно до договору та їх вартість.

Таким чином, надані позивачем акти виконаних робіт складені з порушенням правил складання первинних документів, установлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, з огляду на відсутність в них змісту та обсягу наданих послуг.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено про обґрунтованість висновку податкового органу, що таке відображення отриманих та наданих послуг не є достатнім доказом, що вони дійсно надавались та були використані у господарській діяльності позивача. Зазначене підтверджується тим, що інші документальні результати отриманих послуг, надані не були.

При цьому, надані позивачем документи до суду апеляційної інстанції не приймаються судом, оскільки вони не були надані під час проведення перевірки, а зазначені підстави їх не надання податковому органу є необґрунтованими.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка обставинам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Юнімед" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим