Ухвала суду № 41201892, 18.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2014 року

справа № 804/10749/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року по справі № 804/10749/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «Кріпто» до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровські й області про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «Кріпто» (далі – Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення Верхньодніпровської ОДПІ №0000722220 від 08.05.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції з придбання кондиціонерів між Позивачем та ТОВ «Старт-Д» мали реальний характер, оскільки придбання товарів, зазначених в податковій накладній, відбулось з метою його подальшого використання для власних потреб, наявні всі належні первинні документи, які підписані та скріплені печаткою сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення №0000722220 від 08.05.2013 року.

Верхньодніпровська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення було прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб визначеними Конституцією та Законами України, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Верхньодніпровської ОДПІ було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Інженерна компанія Кріпто» (код ЄДРПОУ 31330203 по взаємовідносинам з ТОВ « Стандарт-Д» (код ЄДРПОУ 32694059) за липень 2012 року, на підставі якої було складено Акт №348/222-31330203 від 22.04.2013 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1805.00 грн., в т.ч. за липень 2012 року у сумі 1805.00 грн.;

Не погодившись з висновками Акту перевірки, 29.04.2013 року Позивач подав заперечення, в якому просив скасувати Акт перевірки у зв’язку з його безпідставністю.

Відповідач на зазначене заперечення відповідь не надав, посилаючись на порушення терміну подачі заперечення.

На підставі Акту №348/222-31330203 від 22.04.2013 року, Відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000722220 від 08.05.2013 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 2256.25 грн., в тому числі за основним платежем – 1805.00 грн., штрафними санкціями у розмірі – 451.25 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення рішення безпідставним та незаконним, Позивач подав первинну скаргу №144 від 17.05.2013 в якому просив його скасувати.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.07.2013 року №1073/10/10-25 в задоволенні первинної скарги було відмовлено.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкового повідомлення рішення №0000722220 від 08.05.2013 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, що свідчить про протиправність винесення податкового повідомлення рішення №0000722220 від 08.05.2013 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов’язання за основним платежем з податку на додану вартість, стали висновки акту №7203/224/32694059 від 21.12.2012 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Старт-Д» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, яким було встановлено, що у зазначеного підприємства відсутній об’єкт оподаткування податком на додану вартість.

У зв’язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Інженерна компанія «Кріпто» є вигодонабувачем, тобто здійснювало облік операцій з метою податкового обліку операцій, які не носять реального характеру.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу зазначених матеріально-правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що правовідносини між Позивачем та ТОВ «Старт-Д» здійснювались на підставі усного договору поставки кондиціонерів.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків обумовлених цим правочином.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов’язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання наслідків укладеного договору, ним обумовлених, які зроблено лише на відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства – офіційне з’ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ «Старт-Д».

У липні 2012 року, Позивачем було придбано у ТОВ «Старт-Д» кондиціонери на загальну суму 10830.00 грн.

Факт виконання умов договору поставки кондиціонерів, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкова накладна №236 від 11.07.2012 року, видаткова накладна №3533 від 11.07.2012 року.

Розрахунок за отриманий товар Позивач здійснював шляхом перерахування грошових коштів на рахунок контрагента, що підтверджується платіжним дорученням №2023 від 10.07.2012 року на суму 10830.00 грн.

Отримання товару Позивачем підтверджується актом приймання-передачі основних засобів №ВЭ-0000009 від 31.07.2012 року та актом приймання-передачі основних засобів№ВЭ-0000008 від 31.07.2012 року.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов’язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Старт-Д», а тому податкове повідомленні рішення №0000722220 від 08.05.2013 року є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення – рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року є обґрунтованим та законним, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровські й області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 року по справі № 804/10749/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко