Постанова № 4119696, 14.07.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Черкащенка М.М., за участю представників сторін О. Рак (дов. від 26.12.08), А. Уграк (дов. від 21.01.09), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2009 року у справі №15/69-17/387-18/173-13/227-16/76 за позовом дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до відкритого акціонерного товариства “Тисменицягаз” про стягнення 1 392 915 грн. 55 коп.,

У лютому 2005 року дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Тисменицягаз” про стягнення суми боргу за переданий в 2002 році природний газ у розмірі 706 597 грн.; з урахуванням збитків від інфляції - 417 289 грн. 98 коп.; річних - 100 104 грн. 46 коп.; пені -116 339 грн. 39 коп.; штрафу - 52 584 грн. 72 коп. з підстав неналежного виконання умов договору від 28 грудня 2001 року на постачання природного газу для потреб населення.

Відповідач позов не визнав, стверджуючи про відсутність боргу.

При повторному розгляді справи в частині вимог про стягнення пені, збитків від інфляції та річних, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 2 грудня 2008 року (суддя В. Калашник) позов задоволено частково: присуджено до стягнення 58 169 грн. 69 коп. пені; збитки від інфляції - 240 561 грн. 16 коп. та річних - 77 730 грн. 02 коп. з підстав прострочення виконання грошового зобов’язання; у решті позову в цій частині відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2009 року (судді Г. Кордюк, Л. Давид, Х. Мурська) рішення скасовано в частині стягнення збитків від інфляції та річних і в цій частині в позові відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова мотивовані неправильним застосуванням місцевим господарським судом статті 625 Цивільного кодексу України.

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статті 214 Цивільного кодексу Української РСР, статті 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.

Відкрите акціонерне товариство “Тисменицягаз” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

28 грудня 2001 року сторони уклали договір за № 06/01-816-00000001 на постачання природного газу для потреб населення (далі - договір).

Виконання зобов’язання в частині оплати спожитого газу сторони забезпечили пенею (пункт 6.2. договору).

У січні-грудні 2002 року позивач поставив відповідачеві 45 525 859 м3 природного газу на загальну суму 5 405 761 грн. 47 коп.

Відповідач за поставлений газ розрахувався лише частково в розмірі 44 613 грн. 26 коп. і його борг дорівнює 706 597 грн.

Відповідно до пункту 6.2. договору відповідач має сплатити пеню, нарахування якої припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

За таких обставин господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 58 169 грн. 69 коп. за період з 11 лютого 2004 року по 11 серпня 2008 року.

Окрім господарської санкції відповідач також зобов’язаний відшкодувати відповідачеві збитки від інфляції та три відсотки річних від простроченої суми (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР”, цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Оскільки заборгованість відповідача виникла у зв’язку з простроченням населенням оплати спожитого газу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що інфляційні та річні протягом 2003 року не повинні нараховуватися.

Закон України “Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” втратив чинність з 1 січня 2004 року у зв’язку з введенням в дію Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже, господарський суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції та відсотків річних, обраховуючи період стягнення з дати набрання чинності Цивільним кодексом України.

Неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції статті 625 Цивільного кодексу України зумовлює скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2009 року у справі №15/69-17/387-18/173-13/227-16/76 скасувати, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 2 грудня 2008 року залишити в силі.