Рішення № 41193800, 29.10.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 жовтня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - Боднар О.В.

суддів - Готри Т.Ю., Джуги С.Д.

при секретарі - Чейпеш С.І.

з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 серпня 2013 року справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на іпотечне майно, -

у с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до позичальника за кредитним договором від 22.06.2006 р. та іпотекодавця за договором іпотеки від 23.06.2006 р. ОСОБА_1, в якому посилаючись на прострочення нею повернення чергової частини грошових коштів, внаслідок чого станом на 21.06.2013 р. виникла заборгованість в сумі 38272,85 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.06.2013 р. становить 305800,07 грн., в т.ч.:

-18328,76 дол. США - заборгованість за кредитом;

- 8787,36 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом;

- 1722,00 дол. США - заборгованість по комісії;

- 9434,73 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,

просило в рахунок погашення заборгованості:

1) звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій шодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу;

2) виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири;

3) стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 15 серпня 2013 року позов задоволено частково (а.с.61-63).

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22.06.2006 р. в розмірі 38 272,85 дол. США, яка складається з заборгованості за кредитом 18328,76 дол. США, заборгованості по процентах за користування кредитом - 8787,36 дол. США, заборгованості по комісії - 1722,00 дол. США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 9434,73 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.06.2013 р. становить 305800,07 грн., звернуто стягнення на квартиру загальною площею 57,30 кв.м., житловою площею 42,30 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1,

шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем,

з отриманням витягу з державного реєстру права власності,

з внесенням даних про правочин купівлі-продажу предмету іпотеки у державний реєстр речових прав на нерухоме майно,

з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови,

з проведенням дій щодо оформлення та

з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування,

з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2814 грн.56 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 6 вересня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити. Вказує на те, що рішенням суду було вирішено питання про права та обов'язки співвласника квартири ОСОБА_3, який не був залучений до участі у справі; нарахована заборгованість не відповідає дійсності і штучно завищена позивачем; суд безпідставно не застосував спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені; на даний час квартира, що була предметом іпотеки реконструйована та добудована, загальна площа її суттєво збільшилась і становить 127 кв.м., а житлова - 64 кв.м.; резолютивна частина рішення не відповідає вимогам ст.39 ЗУ «Про іпотеку», оскільки в ній не зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (а.с.84-86).

Справа розглядалася апеляційний судом повторно після скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 січня 2014 року і передачі справи на новий розгляд до апеляційного суду Закарпатської області (а.с.131-133).

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що така подана на заочне рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряє законність і обґрунтованість зазначеного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 22.06.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № МКА0GK00000030 MK0KQJ, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 20 тис. дол. США для купівлі житла, а також у розмірі 3112 дол. США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,21 % від суми виданого кредиту на строк до 22 червня 2021 року (а.с.25-28).

Договором передбачено, що для погашення заборгованості відповідач в період з 20 по 25 число кожного місяця повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 284,18 дол. США, що складається заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (п.1.1 договору).

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між банком та ОСОБА_1 23 червня 2006 року був укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого остання передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 57,30 кв.м., житловою площею - 42,3 кв.м., яка належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2006 року, посвідченого Мукачівською ДНК, реєстр № 111-1648 (а.с.34-37).

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала і станом на 21.06.2013 р. у неї перед банком виникла заборгованість в розмірі 305800,07 грн. (38272,85 дол. США за курсом НБУ 7,99 станом на цю дату), з яких 18328,76 дол. США - заборгованість за кредитом; 8787,36 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1722,00 дол. США - заборгованість по комісії; 9434,73 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Задовольняючи вимогу банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи доведено факт порушення позичальником умов кредитного договору, забезпеченого іпотекою, а відповідач є єдиним власником заставленого майна.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове рішення від 28 січня 2014 року апеляційний суд Закарпатської області виходив з того, що квартира, яка була передана в іпотеку, набута ОСОБА_1 за час шлюбу з ОСОБА_3 і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, однак, не дивлячись на те, що ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_1 і рішенням суду вирішено питання про його права та обов'язки, його до участі у справі в якості відповідача залучено не було, а тому позов банку в частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки він пред'явлений не до всіх співвласників, задоволенню не підлягає (а.с.106-107).

Скасовуючи рішення апеляційного суду і направляючи справу на новий апеляційний розгляд, ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 11 червня 2014 року зазначив, що апеляційний суд, відмовляючи у позові, не звернув увагу на те, що у договорі іпотеки вказано, що предмет іпотеки - квартира не знаходиться у спільній власності, висновків про належність іпотечної квартири подружжю ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності та відповідно відсутності підстав для задоволення позову дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, не врахувавши, що відповідно до ч.2 ст.73 СК України стягнення за зобов'язаннями одного з подружжя може бути накладено у тому числі на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. Крім того, апеляційний суд не навів висновків щодо решти позовних вимог, що були предметом розгляду у суді першої інстанції. (а.с.131-133).

При вирішенні справи апеляційний суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та як було зазначено в ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 був укладений 21 червня 2006 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та відповідачкою ОСОБА_1, яка на той час перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 (а.с. 38-39, 69).

Згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на вказану квартиру було зареєстровано в цей же день, 21 червня 2008 року, в цілому за ОСОБА_1

Вказана квартира за договором іпотеки від 23 червня 2006 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була передана в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № МКА0GK00000030 від 22 червня 2006 року (а.с. 25-28, 34-37).

ОСОБА_3 дав згоду на укладення ОСОБА_1 кредитного договору, а також надання нею у заставу/іпотеку ПриватБанку будь-якого майна, належного йому на праві спільної власності з відповідачкою (у тому числі, квартири АДРЕСА_6) з метою забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору.

Крім того, в п.12.5 договору іпотеки зазначено, що іпотека не знаходиться у спільній власності.

Відповідно до правової позиції, висловленої ВСУ в постанові від 23 травня 2012 року по справі № 6- 37 цс 12, за загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном (ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Тобто власник майна має право самостійно вирішити питання про передачу цього майна в іпотеку, отримання згоди від будь-якої особи на розпорядження своєю власністю в такий спосіб законом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» (далі -Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.3 цієї статті Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 5 статті 38 Закону встановлено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки (ч.10 ст.38 Закону).

Відповідно до ст.39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Доводи апелянтки про те, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції не зазначено початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації до уваги не беруться, оскільки, як зазначив ВСУ, аналізуючи судову практику застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до ч.6 ст.5 Закону вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою не погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов'язана за змістом ч.3 ст.10, статей 11 та 60 ЦПК довести інший розмір, зокрема, заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

В п.11 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 127 320,60 грн. Під час розгляду справи клопотань щодо призначення судової експертизи для визначення вартості майна сторони не заявляли.

Доводи ОСОБА_1 про те, що на сьогоднішній день квартира, яка є предметом іпотеки, добудована та реконструйована, її площа суттєво збільшилась і становить 127 кв.м., житлова - 64 кв.м., а отже така не була предметом іпотеки і звернення стягнення на неї не відповідає закону та умовам договору, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, відповідно до Інформації з реєстру, загальна площа вказаної квартири 57,30 кв. м., житлова - 42,30 кв.м., як і було зазначено в договорі іпотеки.

Крім того, договором іпотеки передбачено, що іпотекодавець зобов'язується не здійснювати реконструкцію, перебудову, перепланування предмету іпотеки без відповідного письмового дозволу іпотекодержателя. Матеріали справи такого дозволу не містять.

Сторони в договорі іпотеки від 23.06.2006 року передбачили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», що міститься в іпотечному договорі (пп.22-27 договору).

Пункт 27 договору іпотеки від 23.06.2006 р., який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», передбачає, що у позасудовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця, або шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця (а.с.37).

З матеріалів справи вбачається, що іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених договором іпотеки, зокрема, шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, тому на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець, як уже зазначалось, надав йому право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця. Іпотекодержателем не було реалізовано також його право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису.

Між тим з позовної заявив вбачається, що позивач просив і суд задовольнив його вимоги про звернення стягнення на квартиру шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, залишивши поза увагою, що ст.38 Закону України «Про іпотеку», договором іпотеки або кредитним договором такий спосіб захисту іпотекодержателем цивільних прав в судовому порядку не передбачений.

Крім того, банком були заявлені також позовні вимоги щодо конкретних повноважень для продажу предмета іпотеки від імені ОСОБА_1 і суд першої інстанції у рішенні визнав за банком право на:

отримання витягу з державного реєстру права власності;

внесенням даних про правочин купівлі-продажу предмету іпотеки у державний реєстр речових прав на нерухоме майно,

проведення дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови,

проведенням дій щодо оформлення та отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування,

здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Проте, надання вищевказаних повноважень іпотекодержателю не відповідає процедурі відчуження іпотекодержателем предмета іпотеки, яка встановлена Законом України «Про іпотеку» з метою забезпечення задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, та виходить з межі способів захисту, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 3 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування або зміни заочного рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

На підставі наведеного, керуючись ст..ст.307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст.36-39 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 серпня 2013 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22.06.2006 р. в розмірі 38 272,85 дол. США, яка станом на 21 червня 2013 року, складається з заборгованості за кредитом - 18328,76 дол. США, заборгованості по процентах за користування кредитом - 8787,36 дол. США, заборгованості по комісії - 1722,00 дол. США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 9434,73 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.06.2013 р. становить 305800,07 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 57,30 кв.м., житловою площею 42,30 кв.м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 на праві власності, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» шляхом продажу вказаного предмета іпотеки та укладенням договору купівлі-продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» від свого імені з іншою особою-покупцем за початковою ціною визначеною у договорі іпотеки від 23 червня 2006 року».

У задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій шодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і:

Готра Т.Ю. Боднар О.В. Джуга С.Д.