Ухвала суду № 41188103, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8524/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, за участю третьої особи - Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, за участю третьої особи - Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним (нечинним) рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02.12.2010 року № 284/5096 в частині віднесення до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежилого приміщення, загальною площею 52.0 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 (додаток № 10 до рішення, таблиця 6, № 1319).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2001 року є власником квартири АДРЕСА_1.

Київською міською радою, на виконання рішення Київської міської ради №7/4819 від 09.09.2010 року "Про питання організації управління районами в місті Києві" на 6 сесії 6 скликання 02.12.2010 року прийнято рішення №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", згідно додатку № 10, якого передано до комунальної власності нежиле приміщення, загальною площею 52,0 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1.

Позивач звернувся до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 02.04.2014 року щодо надання копій документів, які підтверджують право комунальної власності територіальної громади міста Києва на нежиле приміщення першого поверху будинку АДРЕСА_1 та факт віднесення вказаного приміщення до сфери управління Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.

У зв'язку з цим Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією було надано копію рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096, копію розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1112 від 10.12.2010 року.

Вважаючи рішення №284/5096 в частині віднесення нежилого приміщення, розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень чинного законодавства Київською міською радою, при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, суд звернув увагу, що спірне рішення ніяким чином не зачіпає прав та обов'язків позивача, не містить жодних приписів, які є обов'язковими для виконання саме позивачем, а доводи позивача відносно того, що вищевказане нежиле приміщення у будинку було передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, яка проводить в ньому незаконні ремонтні роботи, є не підтвердженими і не свідчать про незаконність саме оскаржуваного рішення ради. В обґрунтування наявності порушеного права позивач посилається на те, що вищевказане нежиле приміщення у будинку було передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, яка проводить в ньому незаконні ремонтні роботи.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про столицю України місто Київ" місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За змістом частин 1 та 2 статті 11 Закону України "Про столицю України місто Київ" питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста. У районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про столицю України місто Київ" районні ради можуть утворюватися за рішенням територіальної громади міста Києва, прийнятого шляхом проведення місцевого референдуму, або за рішенням Київської міської ради.

Таким чином, суд обґрунтовано зазначив, що саме Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста розпоряджається комунальним майном, в тому числі і передавати в управління районним радам.

Підставами для визнання будь-якого акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів правовідносин, на регулювання яких видано спірний акт.

Позивачем, в тому числі в апеляційній скарзі, існування вказаних вище обставин, які б свідчили про незаконність рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" від 02.12.2010 року № 284/5096 в частині віднесення до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежилого приміщення, загальною площею 52.0 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 (додаток № 10 до рішення, таблиця 6, № 1319), не довів.

Крім того, суд першої інстанції небезпідставно звернув увагу що спірне рішення ніяким чином не зачіпає прав та обов'язків позивача, не містить жодних приписів, які є обов'язковими для виконання саме позивачем.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, суд вірно зауважив, що обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

В постанові Верховного суду України № 21-1115во10 від 10.04.2012 року зазначено, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Так, зі змісту рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 року вбачається, що воно не є юридично значимим для позивача, не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

В обґрунтування наявності порушеного права позивач посилається на те, що вищевказане нежиле приміщення у будинку було передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, яка проводить в ньому незаконні ремонтні роботи. На підтвердження обставин щодо передачі цього приміщення в оренду, позивачем до апеляційної скарги додано відповідний договір від 27.01.2014 між Шевченківською районною у місті Києві радою та ФОП ОСОБА_3, а також акт приймання передачі нежилого приміщення від 27.01.2014.

Разом з тим, на думку судової колегії, наведені обставини жодним чином не свідчать на користь позиції позивача щодо незаконності оскаржуваного ним рішення Київської міської ради від 02.12.2010 року № 284/5096, оскільки це рішення безпосередньо не стосується правовідносин, в межах яких порушено (як зазначає позивач) права позивача, і не створює для нього жодних правових наслідків, а отже не є для нього юридично значимим.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, за участю третьої особи - Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним рішення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.