Ухвала суду № 41187971, 28.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7754/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Ключковича В.Ю., Петрика І.Й., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФА Інтертрейдінг Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2011 р. № 0002300702 та № 0002310702,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову, оскільки вважає, що постанова є незаконною, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а результатами проведеної відповідачем документальної виїзної перевірки ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» з питань достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад - грудень 2010 року, січень-червень 2011 року, складено акт перевірки від 04.11.2011 року № 195/07-02/32708773, яким зафіксовані виявлені порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп. 7.4.1 п.7.4, пп. пп. 7.7.1, 7.7.4 п. 7.7 ст. 7, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року в розмірі 1 130 751,00 грн.; п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в розмірі 8 315,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.11.2011 року:

- № 0002300702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2011 року в розмірі 1 130 751,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 282 687,75 грн.;

- № 0002310702, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 8 315,00 грн.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 24.11.2011 року № 0002300702 стали висновки податкового органу про порушення вимог пп. 7.7.2, пп. 7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку із завищенням суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року та безпідставним декларуванням суми до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за січень 2011 року в розмірі 7 109 338,00 грн., за лютий 2011 року в розмірі 4 799 636,00 грн., за березень 2011 року в розмірі 9 164 186,00 грн., за квітень 2011 року в розмірі 500 635,00 грн., за травень 2011 року в розмірі 1 253 602,00 грн., що, відповідно, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року, оскільки згідно з уточнюючими розрахунками суми рядка 24 (26) «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларацій з ПДВ зменшено та віднесено до рядків 25 (23) «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» та 25.1 (23.1) «на рахунок платника у банку»; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку із безпідставним віднесенням позивачем до податкового кредиту за листопад 2010 року суму ПДВ 5 214 811,00 грн. по податковим накладним, виписаним постачальниками у попередніх періодах.

При цьому, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0002310702, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 8 315,00 грн., слугував висновок відповідача про заниження суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в розмірі 8 315,00 грн.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, позивач подав позов до суду.

Суд першої інстанції задовольнив позов, вказуючи на те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.1.7. ст.1. Закону, пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону, п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону, п.201.4. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів. Що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів/послуг (абз.2 пп.7.2.6. п.7.2. ст7 Закону,п.201.10.ст.201 Кодексу).

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів/послуг (абз. 2 пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Аналогічні положення кореспондуються з п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Наведені норми права кореспондуються з нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

Згідно з п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується за у будь-якому попередньому податковому періоді.

Крім того, згідно п. п. 200.6, 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів; платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 зазначеного Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Передбачене у п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними у Кодексі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведена норма Податкового кодексу України не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таких обмежень і в інших нормах Кодексу.

Слід зауважити, що податковий кредит платник податків формує на підставі отриманих податкових накладних. Податковий кредит на підставі податкової накладної платник податків має право сформувати протягом 365 днів з моменту виписування податкової накладної.

Водночас висновок податкового орану про необхідність надання листів з рекомендованим повідомленням про вручення, які доводить дату надходження податкової накладної від продавця є необгрунтованим, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством такі вимоги для формування податного кредиту не встановлені.

Доводи відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року у зв'язку тим, що уточненням розрахунків, суми рядка 24 (26) «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларацій з ПДВ зменшено та віднесено до рядків 25 (23) «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» та 25.1 (23.1) «на рахунок платника у банку» та про відсутність права у платника на зміну раніше обраного напряму відшкодування шляхом подання уточнення, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення податкових зобов'язань), якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін чи перерахунок у випадку повернення товарів, суми податкових зобов'язань і податкового кредиту поста чальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Дана норма узгоджується з п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення коригування), якою передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при повер ненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобо в'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

При цьому, відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», ст. 200 Податкового кодексу України платник податків вправі самостійно обрати напрям відшкодування (на розрахунковий рахунок чи в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів), вказавши його у податковій декларації.

З огляду на наведені норми та в контексті здійсненого аналізу, суд апеляційної інстанції вважає, що платник податку, маючи право на самостійне виправлення помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, має право, коригувати рядки декларації, зокрема, перенести суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в рядок, де відображається залишок відємного значенн, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 року року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя В.Ю.Ключкович

Суддя І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлений 29.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.